Суббота, 21 Октябрь 2017, 17:50
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 24
Гостей: 24
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. ДОСТОЕВСЬКОГО «ЗЛОЧИН І кара»

З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх ви­користовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває так, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору — настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання.

Роман Ф. Достоєвського «Злочин і кара» вирізняється надзвичайною глиби­ною образів, зображених у ньому. Автор майстерно змальовує приховані психо­логічні процеси у душах персонажів, зображує найпотаємніші, найтемніші ку­точки людської душі.

Для глибокого аналізу психологїї персонажів письменник використовує як звичайні та поширені, так і суто авторські літературні прийоми.

Дуже важливим у романі є прийом двійництва. Раскольников переживає надзвичайно складне психологічне переродження. Раскольнікова оточують ніби двійники. Так, Соня, Порфирій, Лужин, Свидригайлов мають риси, схожі із ри­сами вдачі Родіона. У точках перетину їхніх характерів розкривається і характер головного персонажа.

На мою думку, людина не може бути тільки доброю або тільки злою. Так само і літературний образ не може бути одноплановим, тоді він стає схемою, маскою. Ф. Достоєвський змальовує живих людей, всередині яких точиться за­пекла боротьба між протилежними пориваннями, між добром та злом. Важливе значення має та пропорція, у якій персонажі наділені добрим та злим началом, які зумовлюють їхні вчинки, думки, дії.

Часто, читаючи твори художньої літератури, ми навіть не усвідомлюємо, на­скільки багато говорять нам деталі та якісь непомітні, на перший погляд, неваж­ливі епізоди. Роман «Злочин і кара», безумовно, є реалістичним твором, проте він надзвичайно насичений символами, важливими для розуміння психології ге­роїв. Символічного навантаження набуває майже все: образ міста, предмети по­буту, деякі сцени (сон Раскольникова, читання Євангелія тощо). Раскольніков після свого злочину каже: «Я не людину вбив, я принцип вбив!». Отже, стара стає для Родіона символом, принципом, перестає бути людиною. Певні персо­нажі можуть бути образами-символами, але у реальному житті це не допусти­мо. Сприйняття Родіоном старої як символа, як принципу призводить до роз­паду його як особистості, до глибинного внутрішнього роздвоєння. Те, що люди втрачають для Раскольникова обличчя, індивідуальність, цінність свого існуван­ня на землі, є чи не головною причиною його внутрішнього конфлікту. Страш­ний психологічний експеримент над собою, що стає вищою мірою роздвоєн­ня його особистості, спричиняють зовнішні чинники, суспільне зло, що оточує Раскольникова. Тут перед читачем постає «нова стара» проблема: наскільки су­спільство зумовлює поведінкулюдину? Чи можна виправдати свої злочини ста­ном суспільства, його хибним впливом? Відповіді на ці питання намагалися знайти багато письменників у різні часи. Кожна епоха, кожний період розвитку людства породжував нову концепцію.

Мене надзвичайно вразив роман «Злочин і кара», насамперед через масштаб­ність порушених у ньому проблем і надзвичайно правдиве психологічне зобра­ження персонажів. Проблеми, порушені у романі, гострі та неоднозначні, спо­нукають читача самому розмірковувати над ними.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 104 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017