Четверг, 08 Декабрь 2016, 02:06
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Творчість Дмитра Павличка - вагомий внесок в українську літературу

I.      Дмитро Павличко — видатний український поет. (Дмитро Павличко — са­мобутній український поет, що приніс в літературу мелодику вірша, власти­ву його рідному Прикарпаттю, — пісенність, щирість переживань, пристрасну громадянськість.)

II.     «Любов і ненависть» — перша збірка Павличка. (Ця антонімічна назва визна­чила суть усієї творчості Павличка, що зазначив: «Поезію творить любов, а не злоба... Якщо в моїх творах присутня ненависть, то це означає, що я жив у жорстокі і важкі часи». Саме так назвав поет і збірку вибраних творів, що була відзначена Шевченківською премією.)

III.     «Правда кличе!» — взірець громадянської поезії. (Саме до цієї збірки увійшов відомий сонет «Коли помер кривавий Торквемада», у якому поет зробив спро­бу осмислити інквізиторську суть «батька народів» Сталіна. Поет точно окрес­лив характер і суть подій, що розгорнулися після смерті Сталіна: його вірні слуги боялися розпаду імперії, боялися народного гніву. Та й сам бачив:

Не усміхались навіть крадькома;

Напевно, дуже добре знали,

ІЦо здох тиран, але стоїть тюрма.

У тому, що Павличко точно все зрозумів, переконують вчинки людей влади, які зробили все, аби збірка поезій Павличка не дійшла до читача.)

IV.     «О рідне слово, хто без тебе я?»

1. «Київські сонети». (Тема рідної мови — одна з наскрізних тем Дмитра Пав­личка. Так у циклі «Київські сонети», присвяченому Максиму Рильському, поет знову звертається до теми української мови, закликаючи:

Учіться в нього, юні гранослови, ...

Приєднувати геніїв освіти До володінь Тарасової мови.

А в сонеті «О рідне слово, хто без тебе я?» Павличко з болем говорить про той стан, у якому тоді перебувала українська мова, вилучена зі щоденного вжитку в установах і на відпочинку, запхана лише до сіл та ще спеціальних книг:

Так не засни в запиленому томі,

В неткнутій коленкоровій труні —

Дзвени в моїм і правнуковім домі!

2.     «Вірші з Монголії». (Павличко використовує алюзію на відомі рядки Т. Шевченка про те, що «ми — моголи». Та як великий Кобзар дорікав своїм співвітчизникам, що вони втратили національну свідомість, культу­ру, так і Дмитро Павличко не може втриматись від подібної ж інвективи:

А ви, мої освічені моголи,

Нагі внучата княжої землі.

Все віддали — і рідну мову, й школи За знак манкурта на низькім чолі.

Аналізуючи власні враження від поїздки Монголією, він проводить історичні па­ралелі і доходить висновку: не зовнішні монголи нищили нашу мову й культуру, а самі ж українці, що мислять себе «малоросами» «хохлами», а не українцями.)

V.     «Я стужився мила, за тобою». (Лірика кохання в поезіях Д. Павличка цікава тим, що використовує фольклорні форми й образи, зокрема форму балади, як у вірші «Я стужився, мила, за тобою». У збірці «Моя земле» (1955) — вірші, що містять глибоку драматичну колізію і спираються на народну мораль. Етич­на позиція завжди багато важить для поета. Це збіглося з основним нервом доби — високою моральністю в особистих стосунках, яку культивувала пое­зія. Саме тому багато віршів Павличка стали піснями, музику до яких написав

О.   Білаш: «Впали роси на покоси», «Лелеченьки», «Явір і яворина», «Дзвенить у зорях небо чисте», «Розплелись, розсипались, розпались...», «Два кольори».)

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 49 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016