Пятница, 09 Декабрь 2016, 15:27
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 36
Гостей: 36
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Доля жінки завжди була нелегкою. Скільки співчутливих слів про це написано у класичній українській літературі, проте історія, розказана Юріє

Наша сучасність багата на різні тлумачення історії. Кожна партія пропонує своє. А Україна в нас одна на всіх. Читаючи оповідання Юрія Мушкетика «Суд», починаєш розуміти, наскільки неідеальним було оте минуле, за яким усе ще нос- тальгує дехто зі старшого покоління.

Письменник просто, без прикрас, розповів про одну з мільйонів історій, що сталася у звичайному селі передвоєнних та повоєнних часів. Його героїня Ганна Розсоха пережила багато страшного в житті. Автор лише кількома штрихами по­значає ті часи 1933 року, які ще не можна було тоді назвати голодомором. Але тоді сім’я втратила дочку. А сама вона й три сини та чоловік дивом вижили. Ганна ва­рила кору й кукурудзяне стебло, лободу та рогоз — усе, що спромагалася знайти, аби лиш врятувати сім’ю. На єдиній фотографії, що висить у неї вдома, зображено п’ять постатей біля хати, а за ними височать ясени. Так і минули її дні на тлі отих ясенів. Тут вона раділа передвоєнним відносно добрим часам і співала з радос­ті, що відремонтували стару хату, впорядкували обійстя. Вона завжди працювала багато й старанно і вдома, і в колгоспі. Скільки сили було. І от ми бачимо Ганну на лаві підсудних у суді, бо на неї подав позов голова колгоспу Устим Рукавиця за те, що не виробляє свою норму. Що ж сталося, хіба ж він не знав її усе життя, не бачив, як тяжко завжди гарувала на колгосп, але тепер не в змозі: смерть на війні чоловіка й двох синів, страшний наклеп на єдиного сина, що залишився, — усе це підірвало здоров’я. Вона беззахисна тепер не тільки перед цим судом. Вона беззахисна, як мільйони людей того періоду, коли тоталітарна держава мала ні за що отаких трударів. Ганна була беззахисною саме перед державою, яка надавала право ота^м нікчемам і неробам, як Устим Рукавиця та безсоромний здирник фінагент Йосип Шило, які дурили селян, обкрадали їх, забираючи обманом усе, що в кого було, аби їм самим вислужитися перед начальством. І Ганна не витри­мує — вмирає одразу після суду. А Рукавиця гне своє: «не положено» залишати синові хату як дачу. Та син не може продати хату. Щось заважає йому зробити це. Хай порубав голова верби й осокори навколо обійстя, та все здається синові, що то душа матері чайкою літає над «їхньою копанкою і кегиче, кегиче». І Гришко розуміє: «Хоч яким горем, якими кривдами поросло це місце, а вже ж було воно батьківщиною, дідизною, і він хотів, щоб діти знали про неї і прихилилися до неї своїми юними душами». Саме так вирішує автор проблему співвідношення рідної землі і державного ладу. Батьківщина — це головне, це святе, це те, до чого зав­жди прихилятимуться душі юних патріотів, будь-кого з молодих людей, що мають повагу до матері, батька та своєї землі.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 42 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016