Суббота, 03 Декабрь 2016, 21:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 24
Гостей: 24
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

«Схились до мушлі спогадів і слухай» (тюремна лірика В. Стуса)

Здавна побутує в народі приказка про «тюрму» та «суму», від яких не слід за­рікатися. Та жоден не бажав би в тому переконатися. Для Василя Стуса так скла­лась доля, що він розплатився сповна за право відверто говорити владі про безза­конність її дій. За право народу на свободу він наклав і свободою, і головою. Як же вдавалось йому багато років чинити опір жорстокій системі, що кинула його за ґрати, створивши для нього жахливі умови? Усе це можна прочитати у тюремних віршах В. Стуса. Про що вони? Про гірку долю бранця чужої землі, про безнадію, трагізм долі і самотність. А ще про те, як вистояти за будь-яку ціну:

Ні. Вистояти. Вистояти. Ні — стояти. Тільки тут. У цьому полі, що наче льон.

Сам характер вірша, що складається з коротких речень, багато з яких інфіні­тивні, свідчить про рішучість автора, твердість його позиції і напружене бажання вистояти, хоч це так важко. То що ж давало йому сили? Те, що ніхто не може за­брати, — спогади. У своїх тюремних віршах він не тільки передав почуття в’язня, він створив своєрідну естетику страждання. Стус знаходить точний образ, побу­дований на несподіваній метафорі: «Схились до мушлі спогадів — і слухай». Там заховані спогади з минулого життя, там захована любов і цілий світ, і вона має все повернути:

Поверне все — ні в чому не відмовить і обдарує певністю сповна блакитна мушля та, що луни ловить і від вслухання стала голосна.

І серед цих спогадів — дорогі люди, пейзажі — усе, що пов’язане з почуттям дому. Батьківщини, як у вірші «На колимськім морозі калина»:

Собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми.

Серед тюремного жаху В. Стус пише ліричні образи, роздуми, спогади, пейза­жі й філософські вірші, у яких єдине, чого немає, — прокльонів:

Що тебе клясти, моя недоле?

Не кляну, не кляв. Не прокляну.

Хай життя одне тернисте поле, але перейти — не помину.

І от що цікаво — те, як використовує Стус часові форми. Інколи послідовно, інколи компонуючи минуле з майбутнім. Інколи окремо: «...Жив, любив і не на­брався скверни, ненависті, прокльону, каяття». Ці слова можна вважати життє­вим кредо поета, що зберіг поезію серед жахливих умов тюрем, таборів, заслання. Завжди його рятувала віра й надія, що єднали всіх його товаришів у протистоян­ні системі:

Ми ще повернемось.

Обов’язково повернемось,

бодай —

ногами вперед,

але: не мертві,

але: не переможені,

але: безсмертні.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 39 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016