Четверг, 08 Декабрь 2016, 11:49
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 37
Гостей: 37
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Поезія кохання А. Ахматової

Жіноча поезія черпає наснаги з джерел ще античних часів, від віршів Сапфо. Але саме початок XX століття відродив жіночу поезію вповні. До того ж вона до­сить різноманітна як тематично, так і за стилем. Проте, мабуть, найщиріші рядки А. Ахматової присвячено темі кохання.

Яке воно в ліриці поетеси? Передусім сповнене гідності й вивищеності, по­тім — незабутньої ніжності, самозречення, часом болю: «Болю безвихідний, слав­ся тепер!» Проте в її віршах є щось нове, неповторне, свіже. По-перше, висока емоційна напруженість, наприклад у вірші «Я научилась мудро жить», коли увесь світ, здається, сповнений одного з нею чуття — чекання:

И если в дверь тьі постучишь.

Мне кажется, я даже не усльїшу.

Здається, кохання й справді складається з чекання, сподівань, надій, які ча­сом не справджуються. Ну що ж, таке буває, як вважає лірична героїня Ахматової. І тоді допомагає самоіронія, що дуже часто рятує від болю, відчаю:

Благослови же небеса —

Тьі первьій раз одна с любимьім!

Хоч це зовсім не те, на що вона сподівалася. Мабуть, найкраще в коханні — це очікування його, ледь помітні знаки, за якими серце здогадується: ще крок — і далі безодня кохання, вир, що захоплює всю душу й тіло. Ахматова сказала про це так:

То пятое время года,

Только его славословь.

Дьіши последней свобод ой,

Оттого что ото — любовь.

Вірші А. Ахматовой — це, з одного боїсу, численні історії кохання: «Сіроокий король», «Стисла руки під темним вуалем» тощо. А з іншого боку, це стара, як світ, і така ж сама вічна історія кохання Його та Її. Від першого погляду, несмі­ливих розмов і клятв до розставання, розчарування, відчаю. Так дорослішає душа, так вона вчиться відчувати іншу, щоб знайти ту єдину, рідну. А поки що так гірко і втішно сказати Йому:

Люби меня, припоминай и плачь.

Все плачущие не равньї ль пред Богом.

І хай між закоханими чимало перепон, але, читаючи вірші Ахматової, віриш: воно десь є, це загадкове кохання:

Тьі дьішишь солнцем, я дьішу луною.

Но живьі мьі любовию одною.

І головне — не розгубити дорогоцінні перли почуттів, здатність відчувати іншу людину як близьку:

Но не пьітайся для себя хранить Тебе дарованное небесами:

Осужденьї — и зто знаєм сами —

Мьі расточать, а не копить.

Саме такою є поезія Анни Ахматової — духовно вивищена, щедра на любов і світло, що зігріває читача вже багато десятиліть.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 76 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016