Понедельник, 05 Декабрь 2016, 06:30
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 16
Гостей: 16
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Революційне перетворення поезії у віршах в. Маяковського

В. В. Маяковський — один із найвідоміших поетів XX століття. Щоправда не­рідко його сприймають схематично й однобоко, вбачаючи революційність його творів у прямій причетності до Жовтневої революції 1917 року. Але це не зовсім так. Безперечно, значення творчості Маяковського набагато глибше саме з огля­ду на ту блискучу роботу над формою, яку продемонстрував поет як у ранніх ві­ршах, так і у зрілих.

Насамперед революційним був сам відбір зображуваного матеріалу. Часто Ма­яковський демонстративно антиестетичний:

Відкрив я в холодці на блюді вилицюватість океану.

З   рибин на вивісках строкатих читав я губ нових порив.

А ви

ноктюрн

змогли заграти

на флейті заржавілих ринв?

(переклад 77. Воронька)

Але ж і справді місто диктує свою естетику. Воно різне, найчастіше вороже до людини, часом сіре і таке звичне. Його врешті-решт цілком можливо розфарбува­ти, «хлюпнувши фарбами зі склянок». Отже, предметом зображення урбаністичної поезії В. Маяковського є місто. Воно живе окремим життям. Тож чи завжди лю­дині затишно в ньому? Замислившись над цим, Маяковський творить нову реаль­ність, використовуючи нову образність і нову форму, часом не надто схожу на вірш:

Послухайте!

Якщо зірки засвічують... — виходить — це комусь треба?

Виходить — хтось хоче, щоб вони були?

Але головна особливість поезії В. Маяковського — прониклива щирість і неза­хищеність, оголеність душі. Він епатує публіку не тому, що ненавидить людство, а тому що намагається захиститися: «не можна на душу в чоботях». І справді, душа його відкрита світові, вона споріднена з усім сущим. Досить згадати «Добре став­лення до коней», де поет на мить відчув себе отією конячкою, що безпорадно ле­жить на крижаній бруківці, осміювана перехожими. Який образ! Хіба й ми самі не були в такому стані — ми впали, а навколо зловтішний регіт. Тому таке зрозуміле його пояснення: «Ось так я зробився собакою». Собакою серед людей, що «скуса­ли його злобою». А це вже нова оригінальна метафоричність. Найчастіше інстру­ментом художнього відображення слугує розгорнута метафора. Але вірш — це і образ, і тропи, і стилістика, і звукопис. Усе це — надбання багатої творчої палітри В. Маяковського, який революційно перетворював мистецтво поезії.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 52 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016