Воскресенье, 04 Декабрь 2016, 16:19
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 86
Гостей: 86
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Агрегатні стани тексту, або Книга і сучасність

Хто перший написав про користь книги, про її потрібність та навіть безцін­ність для будь-якої людини? Мабуть, цю тему вперше порушили ще за часів ан­тичності. У народній творчості, працях літературознавців, у роздумах звичайних читачів ми натрапляємо на одну думку: книга — незамінне джерело знань, життє­вого досвіду, емоцій та почуттів, естетичної насолоди.

Я міг би додати багато аргументів на користь читання, але так чи інакше, вони вже озвучені — і хіба хтось не погоджується з ними? Але в нашому світі все так швидко змінюється — технічний прогрес йде вперед, змінюється культурна ситуа­ція, мистецькі течії змінюють одна одну, — що книга в умовах сучасного світу так само змінюється й деякі її властивості відкриваються нам під новим кутом зору. Із появою новітніх технологій та всесвітньої мережі Інтернет надзвичайної популяр­ності набувають електронні видання. Електронні книги мають кілька суттєвих плю­сів. По-перше, вони доступні — і ви можете завантажити цікавий вам текст без­коштовно, доступні також і книги, які не можна придбати в маленькому місті, а в Інтернеті вони є, так само доступними стають зарубіжні або рідкісні видання. По- друге, електронні книги портативні: якщо читач користується спеціальними прила­дами для читання таких видань, він може завантажувати туди сотні книг, і вони не займатимуть багато місця й нічого не важитимуть. Здавалося б, такі суттєві пере­ваги мали б говорити на користь повного переходу людей на електронне читання. Але усюди є свої «але». І особисто я хочу висловитися на користь паперових книг!

я пам’ятаю майже усі книжки, що стали моїми першими друзями в дитинстві. Зараз я можу легко відновити у пам’яті колір обкладинки, формат, ілюстрації. Саме завдяки таким матеріальним деталям вони лишають по собі особливе вра­ження, асоціації, приємні спогади. Зрештою, коли ми говоримо про користь кни­ги, ми наголошуємо на її повчальному та розважальному змісті, але ж книга — не тільки текст, а й об’єкт матеріальної культури. Недарма видання зберігаються в музеях. Книга — це і оформлення, і формат, і ілюстрації, і текст. У електронних книжках кожен може, наприклад, змінити шрифт під власний смак. Ця функція робить читання зручнішим, але вона пробуджує в мені якусь образу: в паперовій книзі шрифти добирали справжні майстри, професіонали, нехай їхній вибір не завжди відповідав моїм власним смакам, але це робили люди, які добре знаються на своїй справі. Вони ставили перед собою мистецькі завдання й розв’язували їх. І я довіряю їхньому вибору, бо не тільки у старих фоліантах (згадаємо дивовижні буквиці, які малювали вручну), а й у сучасних друкованих книгах шрифт виконує важливу естетичну та змістову функцію. То що? Невже мистецтво каліграфії фор­мувалося тисячі років, а шрифтовики десятки років його опановували, щоб кожен міг змінити шрифт у своєму комп’ютері? Мені прикро, що книга втрачає свою унікальність. Я відчув, що прочитані з монітору тексти гірше запам’ятовуються: зоровій пам’яті немає, за що зачепитись — ні шрифту, ні формату сторінки, ні ко­лонтитулів, ні ілюстрацій... Нічого.

Паперова і електронна книги. Мені на думку спадає таке порівняння: якщо людина хоче випити чаю, вона може заварити собі чай в пакетиках, скористав­шись пластиковим стаканчиком, а може заварити якісний сортовий чай в краси­вому посуді і спожити його вдома, в оточенні близьких. А ще ж існує мистецтво чайних церемоній... Це порівняння, як на мене, дуже добре відбиває специфіку сучасних процесів: читаючи з монітора (а проблема псування зору теж має бути згаданою принагідно), ми всотуємо текст, але ж хіба отримуємо справжню насо­лоду від читання?

Проте не все так погано. Я з подивом помітив, що більшість знайомих мені людей, достатньо ознайомившись зі способами читання електронних книг, все ж таки повертаються до паперових. Це особлива естетика, а ще — радість володіння книгою, спілкування з предметом, річчю, а не з набором нулів та одиниць. Чи­тання з паперу здається багатьом приємнішим, людянішим, зрештою, книга все ще лишається одним із найкращих подарунків.

«А тут моя бібліотека», — з любов’ю та ніжністю каже бабуся, показуючи гостям на кілька книжкових шаф, де зібранні найрізноманітніші видання — від художньої та історичної прози до путівників по музеях. І гості з повагою і заці­кавленням ставляться до цих книг, довго роздивляючись полиці, питаючи щось чи розповідаючи про власний досвід читання тієї чи іншої книги. Одного разу в гостях у бабусі я вкотре почув її ніжне «моя бібліотека» і уявив картинку, від якої аж здригнувся: 2100 рік, мої правнуки казатимуть: «А це моя бібліотека» — і вказуватимуть на підставку з десятком білих однакових БУВ-дисків. Така ан- тиутопічна картина викликала в мене справжній жах. Сподіваюсь, що паперова книга, зроблена професіоналами з любов’ю до читачів, ніколи не зникне з на­шого побуту. Текст може існувати в рукописному, електронному, друкованому вигляді, але паперова книга, як на мене, — найкращий агрегатний стан існу­вання тексту.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 47 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016