Пятница, 09 Декабрь 2016, 05:53
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 11
Гостей: 11
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Засоби гумору в оповіданні «Зенітка» Остапа Вишні

«Мабуть, з часів І. П. Котляревського не сміялась Україна таким життєрадіс­ним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрас­ній творчості Остапа Вишні», — писав Олесь Гончар. Справді, він — гуморист і сатирик для мільйонів читачів. Письменник зміг у мудрих і працьовитих, дотеп­них і кмітливих, щирих і безпосередніх героях своїх творів втілити риси характеру українського народу, передати його ментальність. Тому багатьох струн людської душі торкало і торкає вишнівська мудре, щире й дотепне слово.

Творча палітра Остапа Вишні досить різноманітна: це і лагідна, м’яка усмішка, й ущипливий дотеп, коли йдеться про лінощі, безвідповідальність, неуцтво. Сам письменник розмірковував так: «Що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати, навіть насміятися зі своєї, рідної людини?.. Треба — любити люди­ну. Більше, ніж самого себе».

Такими теплими і доброзичливими мотивами сповнена гумореска Остапа Вишні «Зенітка», яка була надрукована 26 лютого 1944 року в газеті «Радянська Україна». У творі письменник-патріот підносить тему мужності і нескореності народу в роки війни з гітлеризмом. Вона побудована як діалог автора-оповідача з головним героєм — дідом Свиридом, якому «чи сімдесят дев’ять чи вісімдесят дев’ять років». Недаремно письменник акцентує увагу читача на вікові героя, тим самим стверджуючи думку про героїзм і непереможність народу, який від малого до старого піднявся на боротьбу з фашизмом.

Композиційно гумореска складається з двох частин. У першій мовиться про мужній вчинок діда-патріота, який з вилами воює з ворогом. Друга частина ло­гічно вмотивовує попередню, оскільки, на думку Свирида, свій воєнний досвід він здобував у не завжди мирних «баталіях» зі своєю дружиною, бабою Лукер- кою — «з нею я так напрактикувався, що ніяка війна мені ані під шапку». Це по­рівняння — контраст між серйозними діями героя та його побутовими сутичка­ми з дружиною — джерело комічної ситуації, яка лаконічно і водночас об’ємно їх характеризує.

Сміх викликають не тільки незвичайні ситуації, в які ставить Вишня свого ге­роя, а й використання військової термінології. Дружина діда Свирида Лукерка не говорить, а «стріляє» словами. Головний герой битву називає «страженіє», а соки­ру «катюшею», вила-трійчата «зеніткою». «Стратегію» й «тактику» дід Свирид доб­ре вивчив, щоб було де і чим відбивати «наступи й атаки» ворога.

Така мовна стихія творить гумористичний пафос, що допомагає письменнику показати свого героя і як особу героїчну, і як людину звичайну в колі побутових реалій її повсякденного життя. Згадаймо хоча б незвичайні пригоди діда Свирида та його кума, які то горілку пили потай від своїх дружин, то курили на кислиці... За це й отримували по заслузі: кума «...рогачем таки контузило, але з ніг не зби­ло...», дід Свирид «...аж до вечора в окруженії за діжкою з сирівцем просидів».

Всі ці прийоми — лише допоміжні штрихи до більш повного розкриття образів гуморески, провідне ж спрямування полягає в тому, що дід Свирид діє як вина­хідливий месник, хоробрий патріот, який «як щурят подавив» гітлерівців вилами- трійчатами. Саме вони виростають у гіперболізований образ народної «зенітки». Стає зрозумілим, що вкладав письменник-гуморист у це поняття. Його «зенітка» стає збірним символом, щоб показати, що з ворогом воював увесь народ, який мав силу держати в руках, як не гвинтівку, кулемет, то бодай хоча б вила! І коли за все це хоча б на мить розгладяться зморшки на чолі будь-якого 

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 19 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016