Среда, 07 Декабрь 2016, 10:37
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 40
Гостей: 40
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Жипя на межі смерті - головна філософська проблема роману Василя Барки «Жовтий князь»

Сьогоднішнє покоління у величезному боргу перед предками й нащадками, адже понад півстоліття замовчувалася найстрахітливіша трагедія українського на­роду — штучний голод 1933 року. Цей борг повертає деякою мірою творчість письменників діаспори.

Василь Барка належить до тих митців, які жили і працювали в еміграції. Най- відоміший твір, що приніс йому славу, — роман «Жовтий князь». У ньому автор понад усе прагнув показати світові болючу правду про радянську тоталітарну сис­тему, яка нищила все світле й гуманне на своєму шляху.

Передісторія роману почалася ще в 1932—1933 роках, коли в Україні лютував голод, що знищив мільйони людських життів. На той час Василь Барка перебував на Кубані, працював у Краснодарському художньому музеї. За його свідченнями, у цій місцевості вимерла третина населення. Голод «зачепив» безпосередньо і його: «Я мав на тілі щось дванадцять ран. Рани йшли по лініях кровоносних судин... Ноги вже репалися, опухли. І я уже ходив, тримаючись за паркан і стіни, де вже лежали мертві...» Так напише у своїх спогадах письменник. Над романом «Жовтий князь» В. Барка працював упродовж двох років. То була наполеглива й дуже важка праця, бо супроводжувалася, крім фізичних зусиль, глибокими емоційними пере­живаннями. Він хотів якнайточніше, найоб’єктивніше «увіковічити» ті страшні для його народу події, розказати світові болючу правду про них.

Вирішуючи проблему «жовтого князя», який є символом нищення й руйнації, автор разом із тим порушує низку інших проблем, що залишаються актуальни­ми і сьогодні. Це проблеми батьків і дітей, бездушного знищення родових коре­нів, нищення вікових традицій народу, деформація його ментальності. Але про­відною проблемою роману є філософська думка: життя на рубежі смерті. Саме на прикладі сім’ї Катранників автор і розв’язує її. Бо прийшло у колись квітуче село з біленькими хатками, зеленими тополями, соняшниками, які «горіли яскравіше, ніж ткання на ризах», страшне лихо. І принесли це лихо слуги жовтого князя, які вбили життя, залишили темну пустелю, чужу місцевість. Немов на підтвердження страшних наслідків роботи «жовтого князя», автор у романі створив свій кален­дар, де місяці року називаються по-новому: грудень — трупень, січень — моги- лень, вересень — розбоєнь, жовтень — худень, листопад — пухлень, лютий — лю- доїдень... Це просто жахливі слова!

По-новому і називає В. Барка головних героїв роману. Це «хліботруди», «хлі- ботруси», між ними — «хлібокуси», «хлібопроси», «хлібокради». Головна увага ав­тора зосереджується саме на зображенні протилежних сторін життя: він пише про тих, хто вирощує хліб, і про тих, хто відбирає його в селян.

Персонажі, які протистоять один одному і знаходяться по різні боки моралі, — це простий селянин Мирон Катранник і Григорій Отроходін, що очолює кампа­нію нищення селян в окрузі, у кожного з них своя віра: у Мирона — християн­ська з її десятьма заповідями, у Григорія — партійно-більшовицька зі сталінським наказом: «Вбий душу!» Та це не вдалося людоморам. Душа простої людини, засія­на змалечку добром, красою і вірою, виявилася незборимою. У творі це перекон­ливо показано у глибокому зображенні внутрішнього світу Андрійка — останньо­го з живих у сім’ї Катранників. Саме він, пам’ятаючи про все пережите, бере на себе відповідальність за збереження і продовження роду. Відродження душі хлоп­чика настає тоді, коли він починає помічати красу, квіти «з білими промінцями вкруг». Його серце не байдуже до краси, а отже й до життя. Саме для нього зася­яв небозвід у вигляді чаші, схованої селянами у чорноземі, про таємницю якої не розказано нікому, навіть умираючим у цьому страшному пеклі.

Автор у романі намагається дати відповідь на вічне питання: для чого людина приходить у цей світ? Щоб відповісти, В. Барка змальовує досить численний ряд різноманітних образів, які все ж умовно можна розділити на дві категорії: люди- варвари або ж сліпі виконавці, слуги диявола (жовтого князя), що «виповз з багна в образі компартії»; люди-жертви, які за своїми духовними якостями наближені до Ісуса Христа.

Страшне лихо спіткало Україну, тому народ має спокутувати свій гріх, який полягає у відступництві від віри, нешанобливому ставленні до історії, руйнуванні храмів. Але Василь Барка вірить у відродження українського народу. Сьогодні цей роман звучить як застереження від помилок минулого, бо треба берегти людський дух і палку віру в прекрасне й вічне.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 22 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016