Воскресенье, 04 Декабрь 2016, 16:19
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 83
Гостей: 83
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Трагедія роду Половців у романі Юрія Яновського «Вершники»

Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він питав себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь..., чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і приємний біль мудрості?» У словах цих не тільки естетична програма письмен­ника. Це — девіз його життя!

Ю. Яновський належить до покоління тих письменників, які відкривали нові теми, шукали нові форми, йшли незвіданими шляхами. В українську літературу він увійшов як натхненний романтик. Романи Яновського про громадянську вій­ну — це величезні поеми у прозі, вони світяться сонцем, їхні високі вітрила гудуть пружною силою степових вітрів. Саме таким твором увійшов в українську літера­туру роман «Вершники». Три роки плідної праці, три роки Ю. Яновський вкла­дав усю свою душу в роман-сповідь, щоб донести до наступних поколінь жахли­ву трагедію братовбивчої війни, три роки глибоких роздумів про долю України.

Як бачимо, у творі розгортається величезна панорама класових битв часів гро­мадянської війни на Україні. Особливістю роману є те, що автор не дотримується хронологічної послідовності подій.

Зміст роману відзначається багатством, досконалістю художньої форми. Твір складається із восьми сюжетно завершених новел, які об’єднані в одне ціле спіль­ністю теми — трагедія цілої родини Половців, яких революція розкидала на різні ідеологічні фронти.

Починається роман «Вершники» новелою «Подвійне коло», яку можна на­звати ще одним «листом у вічність». Про що цей лист? Насамперед, про трагедію людської душі, що переступила святі закони Господніх заповідей і вчинила не­прощенний гріх — братовбивство. Перед нами брати Половці, сини «чесного чор­номорського рибалки» Мусія Половця, котрі визначилися на своєму життєвому шляху ще до початку революції; жили відповідно своїх намірів, уподобань, світо­бачення. Чи можемо ми засуджувати того ж Андрія — офіцера царської армії, чи Оверка — палкого прихильника української національної ідеї, чи Панаса, вільно­го, як вітер, і непокірного, чи Івана, який «працював на заводі й робив револю­цію»? Звичайно, ні! Всі ми різні й маємо право на свою точку зору і свій вибір. Родина Половців була по-своєму щаслива. Старий батько, людина мужня й муд­ра, вчив своїх синів щиро поважати родинні традиції, бо «тому роду не буде пере­воду, в котрому брати милують згоду».

Скупими штрихами змальована постать старої Половчихи. Її портрет немов вирізьблений з граніту, «вона була висока та строга, як у пісні...» Здається, що вона «маяк невгасимої сили». Не випадково Ю. Яновський вдається до узагаль­нюючого порівняння Половчихи зі скелею: «...мати стояла на чолі родини... мов скеля в штормі».

Усі ми, безперечно, розуміємо, що значить злагода в сім’ї. Міцна родина — міцна держава. Тому революція, прогримівши над нашою землею у листопаді І9І7-ГО, розвела людей по різні боки, поділила на табори, які ворогують між со­бою. Доля братів Половців у цей важкий, трагічний період історії склалася відпо­відно до їхніх поглядів, і це призвело до розриву родинного кола. Рубали шаблі, «летіли голови, як кавуни», «хряскотіли кістки», «кружляв задушливий шторм сте­пу» і брат убивав брата. Залишилися живими тільки Іван, командир інтернаціо­нального полку, та підліток Сашко.

Це і є друге коло битви, без шабель і гвинтівок. Закономірно, що в цій бороть­бі перемагає «правда бідних», у яку так вірив сам Ю. Яновський.

Роман «Вершники» висвітив громадянську війну як кров, смерть і горе народу, а не як масовий героїзм і подвиги. Винищуються люди, руйнуються міста і села, знищуються устояні віками духовні цінності. Трагедія України не менша: украї- нець-махновець зі словами звинувачення: «Ну що — України тобі хочеться?» — повстає проти українця-петлюрівця. Пригадуються мудрі слова Т. Шевченка:

Того ж батька, такі ж діти.

Жити та брататься.

Ні, не вміли, не схотіли.

Треба роз’єднаться.

На тлі жорстокого часу брати Половці не стають менш жорстокими. Вони не стали зрадниками чи боягузами, а стали завзятими ворогами, які в ім’я примар­них ідей вбивали один одного. Трагедія в романі — потрійна — це трагедія роду, матері, України. Трагедія, що потім ще довго відлунюватиметься голодомором, смертями, репресіями.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 25 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016