Пятница, 09 Декабрь 2016, 15:29
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

«Щасливий я, що народився на твоєму березі...» (за кіноповістю 0. Довженка «Зачарована Десна»)

Йду заквітчаним рідним краєм, де буйний травень справляє своє свято. Одяг­нувши ніжно-смарагдове вбрання, весело шепочуть з вітром рідні тополі. Он кали­на пишається своєю дивною вродою. А над річкою витьохкують невгамовні солов’ї.

Це моя Україна — рідна, священна земля моїх дідів і прадідів. Тут народжується й виростає багато поколінь, які ніколи не можуть забути сліпучої сині українського неба й золотих розливів пшеничних ланів. Рідний край починається для кожного з нас з батьківського порога, де людина завжди згадує своє дитинство. Ці спогади тривожать душу, ранять серце, не дають змоги заснути довгими зимовими ночами.

Прийшли ці спогади й до Олександра Довженка — корифея українського на­ціонального кіномистецтва. Це спогади про чарівних у своїй простоті людей пра­ці, про мальовничу українську природу. Все це письменник зобразив у кіноповісті «Зачарована Десна». Олександр Довженко з болем у серці згадує про нелегку долю земляків та їхніх дітей, злидні й нещастя, які постійно супроводжували їх протя­гом життя. Але разом з тим автор показує, як з покоління в покоління передава­лись у сім’ях трударів любов та повага до праці, розуміння прекрасного, народні поняття добра й зла.

О. Довженко ще раз переконливо доводить, що дитинство — найщасливіша й найвирішальніша пора в житті кожного. Очима малого Сашка автор простежив і передав красу річки Десни, яка колихала його на своїх легких хвилях, уславив ве­лич людського розуму, праці на рідній землі.

Зворушливо й щиро змалював О. Довженко образ простих людей: матір, яка найбільше любила саджати в городі, рослини «лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин...» Батька — прекрасного у своїй доброті, щирості й любові до праці, людини, з якої «можна було б писати лицарів, богів». Автор твору дуже шанобливо ставився до нього, як це було заве­дено з давніх-давен на Україні. А який з нього хлібороб, а який косар! Здається, що він міг би всю землю обкосити. Згадує О. Довженко й свого діда, який най­більше любив сонце, навіть не обминув сварливу прабабку Катерину, яка прокли­нала все, що потрапляло їй на очі.

На все життя письменник зберіг у своєму серці образ ріки свого дитинства, яку він називає зачарованою. Тому так часто на схилі літ згадував: «А на Десні краса! Люди, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці». Цим утверджував взаємозв’язок людини та природи.

Спостережливий, наділений почуттям прекрасного, Сашко з літа в літо бачив, якими барвами вигравала природа. Бо пізнавати світ він почав не з книжки, а з самого життя. Любив пташиний щебет у саду, плескіт весняної води біля берега, спостерігав, як трудяться бджоли, співчував коням, яким доводилося тяжко пра­цювати. Не лінувався сам, перші мозолі на дитячих руках з’явилися ще тоді, коли «малим ходив у тютюні, мов у лісі». Він бачив, що всі з ранку до вечора працю­вали, навіть собака Пірат «носив з городу огірки в зубах і складав у саду в одну купку». Тож і хлопець не відставав: носив дрова до куреня, розводив вогонь, чис­тив картоплю, гріб сіно.

Маленький Сашко дитячим чутливим серцем розумів, що батькам жилося не­легко, та не міг пояснити чому. А ставши дорослим, з сумом згадував: «Було в минулому житті моїх батьків багато неладу, плачу, темряви й жалю... Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-своєму...» Батько цінував людей за працьовитість і чесність. І син перейняв це від нього. Ніжності навчився у матері, а мудрості й доброти — від діда Семена. А завдяки чарівній Десні та рідним людям О. Довжен­ко впродовж усього життя «не втрачав щастя бачити... зорі навіть у буденних ка­люжах на життєвих шляхах».

«Зачарована Десна» — це гімн праці людини, яка своїми мозолястими руками вирощує хліб і створює всі земні блага.

І коли в останні роки життя, переслідуваний і гнаний за любов до України, О. Довженко згадував своє дитинство, то перед очима поставали незабутні карти­ни: зачарована Десна, квітучі луки, а найбільше — прості чесні люди, які допомог­ли йому піднестись на ту висоту, яка прославила його на весь світ.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 25 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016