Пятница, 09 Декабрь 2016, 15:28
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 35
Гостей: 35
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Проблема боротьби добра і зла в романі Уласа Самчука «Марія»

Один із найвидатніших українських письменників XX сторіччя Улас Самчук найповніше втілив у своїй творчості трагічну долю народу України, розповів про національну трагедію 30-х років, за що письменника називають Гомером XX сто­річчя. За своє довге важке життя він створив цілу бібліотеку блискучої прози.

Роман «Марія» — один із перших найвидатніших творів про трагічну долю України в роки Першої світової війни та революції, насильницьку колективіза­цію, страждання українських трудівників села під час «розкуркулення» і голодо­мору. Цей твір побудований у манері художнього життєпису святих і подвижників християнської церкви (агіографічний жанр). Та й саме ім’я головної героїні — Марія — біблійне, в давньоєврейській мові означає «піднесення». Роман написа­но у вигляді суворого життя Марії впродовж усіх днів її існування, кількість яких автор умовно визначив на початку і в фіналі твору — 26 тисяч 258 днів, що скла­дають 71 рік 11 місяців.

Складається роман із трьох частин, об’єднаних в розділи «Книга про наро­дження Марії», «Книга днів Марії», «Книга про хліб». Кожен із цих розділів вод­ночас розповідає про певний етап у житті українського селянства з його високими моральними рисами — добротою, любов’ю, працьовитістю, здатністю до самопо­жертви, усвідомленням людської гідності.

Роман «Марія» — багатопроблемний. Але всі ці проблеми — батьків і дітей, лю­бові та сімейного щастя, моралі, достатку та праці на землі, мови, солдатчини, ду­ховності та віри в Бога, геноциду й репресій, влади, національної свідомості й гід­ності, голоду — письменник пропускає через призму одвічної боротьби добра і зла.

Як у кольоровому калейдоскопі, проходить перед читачем життя кожного з ге­роїв роману. Ось Марія — сирота, їй довго довелося наймитувати у багатого ха­зяїна Максима Заруби. Але за свою сумлінну працю одержує добрий посаг — дві десятини землі і корову. Не дочекавшись із довгої семирічної служби в армії Кор­пія, вона виходить заміж за багатого каліку Гната — і страждає від життя з нелю­бим чоловіком, гинуть навіть їхні спільні діти. І тільки безмежна любов Марії, її терпіння змінюють життя на краще. Вона повертається до коханого Корнія, пе­реконуючи його повернутися до праці, до землі, повірити у свої сили й морально відродитись.

Але не завжди на добро відповідається добром, а зло буває покаране. Часто в романі добро (мирну хліборобську працю, добрі родинні традиції, саме життя) пе­ремагає велике зло. Його уособленням виступає нова доба в житті українського села — колективізація, «розкуркулення», голодомор. Зло спрямоване не лише на фізичне знищення простих трудівників, а й на моральне: щоб діти відмовлялися від своїх батьків-«куркулів», брат повставав проти брата, нехтувалася одвічна на­родна мораль і традиції. Таким звироднілим показаний у творі син Марії та Кор- нія Максим. Він же й гине від справедливої руки батька.

Автор змальовує жахливі картини примусової колективізації, і в таких умовах прості селяни намагаються допомогти один одному, підтримати з останніх сил, зберегти своє людське обличчя, у Корнія навіть не підіймається рука вбити свого вірного пса, щоб підхарчуватися й вижити. Він іде вмирати в поле разом із ним.

Роман «Марія» є утвердженням вічних світлих цінностей — любові, правди, пра­ці та засторогою, попередженням про можливість втрати Україною своєї свободи.

Тож тепер стає зрозумілим, чому так довго стояли на перешкоді появи цього роману в Україні. Адже треба було давати відповідь, чому так сталося в Україні, чому чесні трударі, які вчасною працею досягли родинного щастя, достатку, добро­буту, ставали ворогами народу; чому такі ж, як Корній, колись заможні селяни змушені були блукати полями у пошуках гнилої картоплини чи дохлого зайця, бо дома в цей час помирає з голоду сім’я; чому найрозумніші, найталановитіші ги­нуть у концтаборах? Якими найгуманнішими ідеями можна все це виправдати?

Так, в історії сталося багато жахливого з українським народом. Але, попри всі негаразди, українське село — основний носій народності — встояло, передусім за­вдячуючи своїй жазі до життя. І сьогодні, розбудовуючи нове суспільство, не має­мо права забувати сторінки історії, якими б страшними вони не були.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 25 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016