Понедельник, 05 Декабрь 2016, 06:30
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 16
Гостей: 16
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Образна система роману 0. Гончара «Собор»

I.      Своєрідність сюжету. (Образ собору виступає в романі художнім символом са­мої України. Як і собор, її духовність стоїть у риштованні обіцянок світлого майбутнього. Цей образ об’єднує воєдино всі сюжетні лінії твору.)

II.     Історичне підґрунтя роману. (Відомо, що у другій половині XVIII сторіччя за наказом Катерини II російське військо підступно зруйнувало Запорозьку Січ, легендарне козацтво вирішило лишити по собі світлу пам’ять — побудувати собори (один із них зберігся у Новомосковську і надихав О. Гончара при ство­ренні роману). Спрямований у небо силует собору височить здалеку. «З будь- якої точки видно собор, звідусюди!» Послідовно і пристрасно захищає О. Гон­чар у романі ідеали національної духовності, бо є така життєва мудрість: життя без праці — злочин, без мистецтва — варварство.)

III.     Образна система роману. (Персонажі роману ставляться до собору залежно від свого духовного розвитку, ерудиції, розуміння місця історичного минулого, екології в нашому сучасному житті і, зрештою, від звичайнісінької людської совісті і рівня культури.)

1.     Микола Баглай — найбільш духовно багатий персонаж роману. (Він гли­боко переконаний, що на Зачіплянці живуть хороші люди. Тому й закоха­ний у своє заводське селище, але собор наповнює його смислом буття. Він зачарований мистецькою довершеністю собору, гармонійною симфонією дніпровських берегів. Моральні принципи молодого студента несхитні, він упевнений, що людина велика тоді, коли творить новий світ із чистою ду­шею. Микола Баглай — лютий ворог диких і цинічних споживачів життя типу Таратут, Володьків... Цим образом автор стверджує, що із соборності людських душ виростає соборність нації.)

2.     Єлька — найпривабливіший жіночий персонаж. (Її доля непроста і драма­тична. У пошуках щастя пішла вона з рідного села у широкий, але жор­стокий світ. Дівчина виростала напівсиротою без батька, а коли й матір у глинищі придавило, стала круглою сиротою, мов билина при дорозі. Єль­ка постає дівчиною розумною, здатною критично мислити. Дівчина мріяла про «всемогутнє почуття» любові, прагнула жити й кохати. Що допомогло героїні вистояти і зберегти свою гідність? Саме духовність, — стверджує автор усім змістом роману.

3.     Володька Лобода — типовий руйнівник життя. (Висуванець на перший по­гляд наділений рисами людини розумної, винахідливої, товариської. Він прагне бути «своїм» у зачіплянському середовищі, але це зрадлива омана.

О.  Гончар змальовує цей образ з дошкульною іронією, вдається до сати­ри, картаючи Лободу за той дух браконьєрства і кар’єризму, що вгніздив­ся в його пустопорожній душі. Собор для Володьки був кісткою в горлі, бо він плекав у своїй голові найпотаємнішу мрію про «здорову кар’єру», про подальше сходження вгору по службовій драбині. Лобода — це виплід тоталітарно-бюрократичної системи, коли чиновництво тільки голосувало про єдність із трудовим народом. А насправді закривали українські школи, «виганяли» українську мову з театрів, кіно, вищих шкіл. Сучасний Лобо­да — суспільне лихо, як і тоді, в роки створення роману — був і залишив­ся духовним браконьєром, безбатченком і батькопродавцем. Великий гріх взяв на себе цей герой, віддавши свого батька в будинок ветеранів.)

4.     Ізот Іванович Лобода — справжня «козацька волелюбна душа». (Образ Нечуйвітра має глибокий символічний зміст. У ньому живе дух славного козацтва, любові до рідної землі, досвід невтомного майстра й охоронця Скарбного. Стосунки батька з сином потрясають трагічною відвертістю. Володька для старого Ізота Івановича — губитель Дніпра, СкарI.      Своєрідність сюжету. (Образ собору виступає в романі художнім символом са­мої України. Як і собор, її духовність стоїть у риштованні обіцянок світлого майбутнього. Цей образ об’єднує воєдино всі сюжетні лінії твору.)

 

II.     Історичне підґрунтя роману. (Відомо, що у другій половині XVIII сторіччя за наказом Катерини II російське військо підступно зруйнувало Запорозьку Січ, легендарне козацтво вирішило лишити по собі світлу пам’ять — побудувати собори (один із них зберігся у Новомосковську і надихав О. Гончара при ство­ренні роману). Спрямований у небо силует собору височить здалеку. «З будь- якої точки видно собор, звідусюди!» Послідовно і пристрасно захищає О. Гон­чар у романі ідеали національної духовності, бо є така життєва мудрість: життя без праці — злочин, без мистецтва — варварство.)

III.     Образна система роману. (Персонажі роману ставляться до собору залежно від свого духовного розвитку, ерудиції, розуміння місця історичного минулого, екології в нашому сучасному житті і, зрештою, від звичайнісінької людської совісті і рівня культури.)

1.     Микола Баглай — найбільш духовно багатий персонаж роману. (Він гли­боко переконаний, що на Зачіплянці живуть хороші люди. Тому й закоха­ний у своє заводське селище, але собор наповнює його смислом буття. Він зачарований мистецькою довершеністю собору, гармонійною симфонією дніпровських берегів. Моральні принципи молодого студента несхитні, він упевнений, що людина велика тоді, коли творить новий світ із чистою ду­шею. Микола Баглай — лютий ворог диких і цинічних споживачів життя типу Таратут, Володьків... Цим образом автор стверджує, що із соборності людських душ виростає соборність нації.)

2.     Єлька — найпривабливіший жіночий персонаж. (Її доля непроста і драма­тична. У пошуках щастя пішла вона з рідного села у широкий, але жор­стокий світ. Дівчина виростала напівсиротою без батька, а коли й матір у глинищі придавило, стала круглою сиротою, мов билина при дорозі. Єль­ка постає дівчиною розумною, здатною критично мислити. Дівчина мріяла про «всемогутнє почуття» любові, прагнула жити й кохати. Що допомогло героїні вистояти і зберегти свою гідність? Саме духовність, — стверджує автор усім змістом роману.

3.     Володька Лобода — типовий руйнівник життя. (Висуванець на перший по­гляд наділений рисами людини розумної, винахідливої, товариської. Він прагне бути «своїм» у зачіплянському середовищі, але це зрадлива омана.

О.  Гончар змальовує цей образ з дошкульною іронією, вдається до сати­ри, картаючи Лободу за той дух браконьєрства і кар’єризму, що вгніздив­ся в його пустопорожній душі. Собор для Володьки був кісткою в горлі, бо він плекав у своїй голові найпотаємнішу мрію про «здорову кар’єру», про подальше сходження вгору по службовій драбині. Лобода — це виплід тоталітарно-бюрократичної системи, коли чиновництво тільки голосувало про єдність із трудовим народом. А насправді закривали українські школи, «виганяли» українську мову з театрів, кіно, вищих шкіл. Сучасний Лобо­да — суспільне лихо, як і тоді, в роки створення роману — був і залишив­ся духовним браконьєром, безбатченком і батькопродавцем. Великий гріх взяв на себе цей герой, віддавши свого батька в будинок ветеранів.)

 

4.     Ізот Іванович Лобода — справжня «козацька волелюбна душа». (Образ Нечуйвітра має глибокий символічний зміст. У ньому живе дух славного козацтва, любові до рідної землі, досвід невтомного майстра й охоронця Скарбного. Стосунки батька з сином потрясають трагічною відвертістю. Володька для старого Ізота Івановича — губитель Дніпра, Скарбного, це свистун, який здатен все потрощити, затопити: «пів-України пустили на дно, думали, море збудують, а збудували болото!..»)бного, це свистун, який здатен все потрощити, затопити: «пів-України пустили на дно, думали, море збудують, а збудували болото!..»)

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 35 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016