Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:46
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 33
Гостей: 33
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Краса духовного світу героїв роману «Собор» Олеся Гончара

Олесь Гончар — один із найвидатніших українських письменників. У своїх творах він порушує пекучі проблеми життя, а найбільше — проблему духовності. Адже тільки тоді людина є людиною, коли вона любить свій край, почуває відпо­відальність за збереження природи, історичної та національної пам’яті, коли вона працьовита, добра і щедра, чутлива до краси. Все це віднайшло своє повне вира­ження в образах героїв роману «Собор». Цей твір звернений як до сучасників, так і до прийдешніх поколінь із закликом зберегти «собори душ ваших!»

Зачіплянський собор — центральний об’єкт роману. Собор — суддя, і навіть не в метафоричному значенні. Дивлячись на людей, так чи інакше пов’язаних із цією історичною пам’яткою, читач може аналізувати їхні характери, мрії, прагнен­ня, вчинки тощо. Найбільш яскравим образом роману, на мою думку, є Єлька Че- чіль. Її доля дуже складна: сирітство, колгоспна каторга, приниження, жахливе тав­ро «збитої роси», але тим сильнішою й духовно прекраснішою є героїня. Чи була б вона щаслива, будучи інакшою? Гадаю, що ні! Сила ж її духу вражає, як і розум. В умовах цілковитого тоталітаризму (навіть не маючи паспорта) Єлька знаходить сили, щоб втекти до іншого життя. А що чекало на неї у рідному селі Вовчугах? Лише повна самотність, принизливе глузування, важка праця «до сивих кіс», дегра­дація. А, може, висока честь — доглядати призову корову? Звісно, дівчина це розу­міла і, будучи наполегливою, сильною, духовно багатою, освіченою, прагнула іншо­го. Серце Єльки пережило багато тяжких випробувань, але вона все подолала. Було й добре в її житті, й підступне. Це і допомога дядька Ягора, який зрозумів і прийняв до себе жити бідну дівчину, і кохання Миколи Баглая, і навіть залицяння Володь- ки Лободи. Єлька спочатку симпатизує йому — він здається уважним, дружелюб­ним. Але згодом вона розуміє, що його «солодкі слова» — лише принада. Бо моло­дому кар’єристу потрібна передова дружина, бо це — шлях до безхмарного життя.

Справжнім ідеалом, про який мріяла дівчина, став для неї Микола — чесний, розумний, працьовитий хлопець, який прагне допомогти односельцям врятувати собор та захистити їх від екологічного забруднення. Як ці прагнення народилися у цього синьоокого, чорночубого юнака? Адже довелося йому побачити світ в око­пі, під свист снарядів і вибухи бомб, а потім пізнати голод, скруту, бо, допомага­ючи матері, ходив по селах «міняти» й трохи не замерз. Мабуть, оті сонячні степи, що «змалку входили в свідомість дітей», та край козацької слави, сиві могили та отой собор — «...шедевр, поема степового козацького зодчества» — виплекали в нього почуття прекрасного. І не тільки в нього, стежину до свого щастя знайшла і Єлька. Її зустріч з Миколою наповнюють життя іншим, зовсім новим світлим сен­сом. Гадаю, що такий образ парубка не застарів за сорок років, бо роман О. Гон- чаром був написаний у 1968 році. Чесність, розум і духовна краса ніколи не ста­нуть «зайвими» — вони потрібні завжди будь-якому хлопцеві й дівчині.

Єлька і Микола приваблюють нас щирістю й скромністю, світлими поривами своїх молодих сердець, ясними думками і чистими ідеалами. Від щирого серця їм симпатизує і сам письменник.

Що допомогло героям вистояти і зберегти свою гідність? Єаме духовність — стверджує автор усім змістом роману.

Отже, О. Гончар створив прекрасну галерею духовно багатих, щедрих на добро людей і вивів проблему збереження високої духовності на перше місце.

Письменник закликає нас, молоде покоління, берегти свою духовну культуру, бо історичне і культурне безпам’ятство перетворює людину на перекоти поле, що не тримається корінням за рідну землю і лише засмічує її, а душу її з величного храму перетворює на руїну — купу цегли. Письменник-громадянин закликає кож­ного з нас не допустити такої руйнації, збагачувати красу свого духовного світу, бо ми «козацькі діти», як святиню маємо берегти пам’ять, дорогоцінні набуткн минулих віків, оберігати їх і примножувати, дбати про наш внесок до скарбниці мистецької історії.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 18 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016