Воскресенье, 04 Декабрь 2016, 16:19
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 86
Гостей: 86
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Краса і щирість почупів в інтимній ліриці Василя Симоненка

Справжнього поета народжують гнів і любов. Гнів і любов народили Василя Симоненка. Великий, праведний гнів проти приниження людини, знищення її людської гідності. Тому, можливо, центральною в творчості поета вважається пат­ріотична тема — любові до України, її безталанного народу, віра у світле майбут­нє, де будуть вічно жити радість і кохання.

Ліричне слово Василя Симоненка — справжнє коштовне надбання, воно сяє всіма мальовничими гранями. Поет не думав про літературну славу — вона при­йшла до нього посмертно і утвердилася навіки.

Його поезія витримала випробування протягом кількох десятиліть. Чим же бере за живе палке слово В. Симоненка? Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини, в її зачарований світ, патріотичним звучанням своєї музи. Він — майстер слова високого класу, майстер інтимної лірики. Його вірші — «вогнем душі жаріють», як говорив про них О. Гончар.

Ось поезія «Світ який — мереживо казкове!..» Від неї віє юнацьким максима­лізмом, життєствердною енергією. Автор передає почуття ліричного героя, який відчуває потребу в коханні і добрі, тому просить у долі:

Дай мені любові, дай добра.

Гуркочи у долю мою, світе...

Не шкодуй добра мені, людині.

Щастя не жалій моїм літам.

Юнак очікує від життя дива, приходу справжніх почуттів, про які мріяв у «юнацьких несміливих снах». Очевидно, такн прийшло до ліричного героя пер­ше кохання:

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила.

Такою ніжною і доброю була.

(«Вона прийшла»)

Інколи, засліплений сильним почуттям, не помічаєш недоліків милої серцю людини, але може настати час руйнування «рожевих ілюзій». І саме тоді переві­ряється глибина, щирість кохання. Такі думки, на мою думку, володіли автором, коли він писав поезію «Є в коханні і будні, і свята...». У ній поєднуються найпо- таємніші людські почуття з філософськими роздумами про сенс життя. Хай там що, а поет певен: якщо любов справжня, то

...жодного разу У вагання і сумнівів час Дріб’язкові хмарки образи Не закрили б сонце від нас.

Кохання — не лише повсякденні радощі, воно інколи несе і муки, і страждан­ня, бо буває нерозділеним, болючим, зрадливим. Письменник, мабуть, відчув це на собі, тому і з’явилися вірші «Люсі», «Ти байдужа, як мертве місто», «Є в ко­ханні і будні, і свята...». В останній поезії поет розкриває буденні і святкові дні любові, як буває непросто молодим людям порозумітися, знайти спільну стежину в житті, гармонію в інтимних почуттях...

Але, що б там не було, треба чекати на єдину, велику, вірну любов — вона не­одмінно прийде. Ліричний герой поезії «Буду тебе ждати там, де вишня біла...» теж сподівається на це, бо зізнається:

...не тебе я жду,

жду свого кохання в білому саду.

Продовжує цю думку автор у вірші «Чекання»:

У весняному сумі ночей Я чекаю тебе, моя мила.

Щоби полум’ям синіх очей Ти тривогу мою погасила.

Ця зворушлива відвертість викликає захоплення, бере у полон кожну душу. Бо втрачає багато той, хто не вміє поступитися, не здатний відрізнити важливо­го від мізерного.

Василь Симоненко заютикає бути життєрадісними, любити свою батьківщину, свій народ, пробуджувати в людині прекрасні почуття. Власне таким і був поет, який прожив лише двадцять дев’ять років, пізнав радощі кохання і був до безтя­ми закоханий у життя.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 20 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016