Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Образ України у творчості Василя Симоненка

Україна! Як багато почуттів вкладено в це слово, яка вона гарна, велична і не­повторна. А чого тільки не винесла вона на своїх плечах!

Скільки років наш народ не знав своєї історії, не знав багатьох талановитих письменників, які пожертвували собою з любові до рідного народу. До таких пое­тів належить і Василь Симоненко — поет-шістдесятник, для якого рідний край — святиня, рідна ненька — богиня, яка дала йому крила для злету, снагу і художні барви. Поет говорить, що його щастя — у відданості своїй землі.

Коли мечами злоба небо крає І крушить твою вроду вікову,

Я тоді з твоїм ім’ям вмираю І в твоєму імені живу! —

говорить він у вірші «Україні».

Василя Симоненка напоїла живлющими соками рідна земля, яка сповнила серце почуттям патріота і поборника рідної культури. Вітчизна і мати — ці слова були для В. Симоненка синонімами ніжності й синівської любові:

Можна вибрать друга і по духу брата.

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину.

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна з певністю твердити, що ці поетичні рядки з поезії «Лебеді материн­ства» — найпопулярніші серед читачів, вони здобули любов і глибоку шану в народі. Не може бути життя без вірності матері, мові, рідній землі, бо людина починається з колиски і материнської пісні. Життя поставить нові вимоги, нові клопоти обся­дуть людину, але за нами «завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата».

Любов В. Симоненка до України — це щире почуття поета, який широко ди­виться на світ. Він вірить у її майбутнє, у силу свого народу.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди І орди завойовників-заброд...

стверджує митець у поезії, присвяченій дням невимовних страждань і печалі.

Поетичні шедеври «Ти знаєш, що ти людина...», «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці...», «О земле з переораним чолом...» — ніби фрагменти однієї виболеної думи про долю народу, синівську відданість йому, готовність до самопожертви за­для його визволення й розквіту. Не дивно, що саме ці вірші зазнали найбільших цензурних та редакторських втручань.

З болем В. Симоненко згадує про долю України в часи сталінських репресій і гнівно запитує: «Де зараз ви, кати мого народу?» Поет утверджує думку, що сила і міць наших історичних коренів ніколи не загине. Як не загинула вона у творчості багатьох попередників В. Симоненка.

Незабутньо звучать слова Т. Г. Шевченка:

Я так її, я так люблю Мою Україну убогу.

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю.

Як перлини гарячих сліз зібрав Кобзар і зберіг для народу ці трепетні слова любові до України.

А як сердечно й задушевно звертається до кожного з нас В. Сосюра:

Любіть Україну, як сонце любіть...

Не може не хвилювати творчість А. Малишка. У кожному його вірші про Україну — невимовна краса рідного слова, зокрема у збірці «Ярославна».

...І доріг є багато,

А Вітчизна — одна...

Діалог з Україною продовжується і сьогодні.

Любов В. Симоненка до України — це і кожна трудова людина: дід, що тишу будив клепанням коси, баба Онися, яка віддала на захист Вітчизні трьох синів, се­ляни, які змушені були молоти жорнами зерно під час Другої світової війни, жін­ки, в яких літа з димом печі...

Але бажання бачити Україну і народ щасливим було завжди визначальним для В. Симоненка, для цього він не шкодував ні сил, ні життя.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 28 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016