Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 28
Гостей: 28
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Роль батькової науки у становленні дітей як особистостей (за п’Есою 0. Коломійця «Дикий Ангел»)

Життя складне, воно сповнене клопотів і тривог, турбот про близьких і рід­них людей, про їхню долю. Чесний і правдивий твір саме про таке життя напи­сав Олексій Коломієць. П’єса «Дикий Ангел» вчить нас жити — по справжньо­му, жити так, як належить кожному громадянинові, — по-людському. Сам автор назвав її «повістю про сім’ю». П’єсу пронизує тривога за родину як основу сус­пільства. О. Коломієць наголошує на тому, яка відповідальність за виховання ді­тей лягає на плечі батьків, як мають розвиватися взаємини між батьками і дітьми, коли вони вже стануть дорослими, самостійними.

Головний герой п’єси — Платон Ангел, батько чотирьох дітей, пенсіонер, учасник війни. Він чесна і принципова людина, хоча інколи здається навіть ску­пуватим і дуже суворим до дітей, за що його й називають Дикнм. Платон Мики­тович негативно ставиться до людей-«одноденок» і дуже поважає тих, котрі міц­но вкорінюються в життя з думкою про майбутнє родинне щастя. У ставленні до роботи розкривається весь внутрішній світ справжнього трудівника, бо ніхто «...не бачив, щоб батько відпочивав... Усе щось робить». На кореспондента Кло- кова Платон Микитович справив негативне враження — не вийшло з нього по­казового героя, надто твердо він дивиться на життя, не вміє прикрашати його і виголошувати патріотичні гасла. Вища мета в житті для нього — «жити як слід». Тому своїх дітей Ангел виховав саме так, щоб не було соромно за їхні вчинки та погляди. Ось чому діти Платона Микитовича сприймають як даність, як належ­ний порядок, який утвердився в родині: діти здають батькові свій місячний за­робіток, а батько ретельно записує це до зошита. Донька Тетяна помітила: у тата почерк — літери, цифри — як макове зерно. Голова родини не привласнює гро­шей — заробітку дітей, він тільки розумно регулює витрати: «Тут жив, тут одягав­ся, харчувався — і гроші докупи. Усі на одних правах».

Старший син Ангела Петро вибився у високе начальство, але батькова наука не пішла намарне: він такий же, як батько, запопадливий до роботи. На власній дачі навіть скопіював рідне батьківське подвір’я і завів такі ж порядки. Одного разу Платон Микитович довідався, що Петро готовий погодитися на споруджен­ня житлового будинку в екологічно невдалому місці. Батько залишається вірним собі, наполіг на тому, щоб Петро обійняв іншу посаду: він тепер рядовий інженер. А то чимось нагадував байдужого правителя, для якого майбутнє стає примарним: прийде хтось інший, хай він і відповідає. Як бачимо, і в цьому випадку правда Платона Микитовича перемагає: «Кожного мушу бачити і за кожним наглядати. Споконвіків так велено батькам!»

Це все вірно, але сьогоднішній день диктує свої життєві принципи. Суворе ставлення батьків до дітей зараз явище не таке вже розповсюджене. На мою дум­ку, не завжди такий «контроль» принесе «позитивність» у стосунки батьків і ді­тей.

Дуже часто чуєш нарікання на адресу школи, вчителів, що вони неправиль­но виховують дітей. Батьки обурені! Чому учні такі різні: вдома — одні, а в шко­лі — інші!

А це тому, що одних «тримають в чорному тілі», не даючи самостійно і сміли­во мислити. Вводять своїх дітей у певні виховні рамки (чимось нагадують Плато­на Ангела), живуть за певними законами, стереотипами. І коли видається наго­да вислизнути з-під їхнього «контролю», починається щось неймовірне. Можна і цигарку попалити за кутком школи, і пива після уроків попити з горе-друзями. А вдома — знову «зайчики-хлопчики»!

Інші, яким все дозволено, вже «заморилися» бешкетувати, вони прагнуть хоча б за межами квартири, коли за ними ніхто не спостерігає, поговорити по «душам», бо ні з ким більше! Уявіть собі, як же це важко! Треба бути вдалим ак­тором, «грати» своє життя: кому на біс, кому за обов’язком.

Я не можу твердо сказати, як треба виховувати сьогоднішню молодь. Навіть досвідчені психологи не дадуть однозначного «рецепту». Лікар, призначаючи таб­летки або мікстури, виходить з особистих показників хворого. Так і ми маємо вра­ховувати індивідуальні здібності, характер, умови життя кожної дитини.

Я згодна з багатьма життєвими засадами Платона Ангела щодо виховання сво­їх дітей. Але інколи відчувається певний «деспотизм», нав’язування власної дум­ки. А, може, вона хибна, не потрібна, шкідлива? З його «легкої» руки треба і ро­боту поміняти, і особисте життя поламати, і навіть заробленими «чесно» грошима не розпорядитись! Це неправильно!

Кожна людина — творець свого життя. Вона має самостійно, може, навіть на­биваючи ґулі на лобі, обрати той єдиний шлях, яким буде крокувати.

Не заважайте надмірною опікою, диктатом! Дайте можливість спробувати ре­алізувати себе у цьому житті. А коли потрібно допомогти порадою, «батьківським плечем», грошима, то будьте поруч!

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 37 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016