Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:44
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 30
Гостей: 30
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Трагічне кохання «дівчини з легенди». Дослідження жипєвих колізій Марусі Чурай

Скарби, відомі людині, класифікуються на дві групи: ті, що намертво лежать в землі, і ті, що йдуть від роду до роду, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких скарбів належить і народна лірична пісня.

Чомусь вважається, що авторів у народних пісень немає. їх просто пише на­род. І як це можна уявити? Зібрався люд, сів «колом», накидав на папері деся­ток-другий хітів? Насправді у кожної пісні є автор, просто його не завжди знають, а називають їх так, бо співають усім миром (народом).

Марусі Чурай, мешканці середньовічної Полтави, поталанило. Її ім’я як ав­торки популярних пісень епохи Богдана Хмельницького не тільки відоме сьогод­ні, вона навіть ще більше популярна, ніж у своєму незручному та незатишному XVII столітті.

Про неї написано багато літературних творів. Російський критик А. Шахов- ський назвав Марусю Чурай «малоросійською Сафо». Міська влада Полтави зби­рається споруджувати скульптурну композицію на честь своєї знаменитої земляч­ки. Прикро, що не збереглося зображення цієї палкої та сміливої дівчини, пожежа 1658 року знищила міські архіви. Легенди розповідають про те, що вона була ви­сокою, чорнобровою дівчиною з серйозними карими очима та трохи сумною по­смішкою. Дивна була, не така, як усі!

Маруся — єдина дочка Горпини та Гордія Чураїв, які одружились, кохаючи одне одного. Таке явище подружнього життя було дуже рідкісним. Кохання було приємною темою для дівич-вечорів та сумних пісень. Одружувались лише з гос­подарських розрахунків, інакше молода сім’я була приречена на голодну смерть. Часи були складні та суворі, а основний інстинкт — це все-таки інстинкт само­збереження. За звичаєм батьки молодих домовлялися про господарський бік пи­тання, лише потім питали згоди у молодих та одружували їх. Причому наречена отримувала від матері ділянку землі, яка залишалась її власністю, незалежно від бажання чоловіка.

Отак і жила родина Чураїв. Гордій — махав шаблюкою у полтавському полку, здобув собі дзвінку славу, але повністю розорив власний будинок. Дослужився до чину полтавського урядника, але був страчений шляхтою, проти якої підняв по­встання.

Маруся подорослішала у той день, коли побачила відрубану голову батька на міській брамі. Тоді ж вона написала свою першу пісню... І не про стежки-барвін­ки, а все більше про козацьку долю, лихі битви, гідність і мужність. Дорослі диву­вались, звідки юна дівчина бере такі слова, такі думки? «Мені ангели наспівують з небес», — спокійно відповідала Маруся.

Талант дівчини зростав з кожним роком, як і вона сама. Прийшло кохання до Гриця Бобренка, якому Маруся дала обіцянку біля старого млина, чекати його, сміливого, завзятого козака з походу. Вона привселюдно поцілувала його, проща­ючись з ним на міській площі. Це було рівнозначно заручинам. Довгих вісім років тривало таке життя. Гриць дослужився до хорунжого. Настраждавшись у походах, він став мріяти про теплий будинок, велике господарство та дружину-майстри­ню. А що йому принесе своїм посагом Маруся — хатку-розвалюху та пісні замість хліба? А тут ще Бобренчиха скреготить зубами від люті — в її фінансові плани не входило «братання» з голодранцями. Ну що було робити бідному козаку? Хіба він не заслужив, проливаючи кров в жорстоких битвах, кращої долі?

Одне слово, Гриць посватався до самої багатої нареченої Галі Вишняківни. Нехай вона схожа обличчям та розумом на відгодовану індичку, зате багата й прудка! Перед Марусею Грицю було дуже соромно, бо й не розлюбив її (хоча важ­ко віриться у це), може він ніколи нікого не кохав. А так, жив, хизувався своїм козацьким славним минулим. Він був упевнений, що на пташках, які співають, не одружуються. Бо вони високо літають, а в неволі довго не живуть!

Розв’язка настала на вечорницях (далекому прообразі сучасної дискотеки). Молодь, яка ще не мала сімейних обов’язків, збиралась, щоб потанцювати, по- фліртувати, попліткувати під музику.

Там же від подруг Маруся й дізналася про зраду коханого. Бачила, як він об­німав Галю за об’ємну талію. На Марусю Гриць навіть не дивився!

«Ніколи не плач на людях, — вчила її мати, — як би не було тобі погано, при­вселюдно ридати — ганьба». Спокійно, окинувши байдужим поглядом танцюю­чих, Маруся пішла геть... А потім — завертілось... Вранці Гриць упав перед влас­ним ґанком, на посинілих устах виступила піна, коли знялась вечірня зоря, він безславно помер, буцімто і не козак зовсім. Тієї ж ночі вартовий витяг з Ворскли Марусю, добре хоч було ясно — місяць був у повні... Ховав Гриця весь околодок. Людям було цікаво подивитись на суперниць. Одна — кохана, інша — наречена. Чия візьме? Дорогою на цвинтар Маруся затягнула нову пісню «Ой, не ходи Гри­цю, та й на вечорниці...». Процесія завмерла, почувся істеричний крик Вишняків­ни: «Заарештуйте вбивцю — вона отруїла мого нареченого!..»

...Суд, вирок — стратити! Маруся наділа весільне вбрання, яке вже давно при­готувала для Гриця. Але раптом на коні з’явився козак (Іван Іскра, який до нестя­ми кохав Марусю), він привіз помилування для Марусі. Вона залишилась живою фізично, але померла духовно... Чи можна засудити цю дівчину? На сьогоднішній день принципи соціального престижу домінують серед молоді. На жаль, все про­дається і все купується! Але, на мою думку, Гриць не заслужив такої самопожерт­ви. Він не вартий того, щоб заради нього кінчати життя самогубством, ставати черницею, померти молодою від сухот.

Дівчата, не зволікайте, дивіться не на красиве вбрання хлопців. Слухайте своє серце, рентгеном просвічуйте душу й серце свого нареченого, щоб не помили­тись!

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 5 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016