Понедельник, 05 Декабрь 2016, 06:28
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 17
Гостей: 17
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси й таланту українського народу

Коли хочуть щось добре сказати про народ, то розповідають про його землю, гори, ліси й ріки. Згадують, яких великих людей дала ця земля світові. Творчість Ліни Костенко — приклад шляхетного служіння поезії й народу. Вона пише про стривожену душу людини, про її боріння та поривання до щастя крізь безпросвіт­ні хмари й безнадійно скалічене життя. Від вірша до вірша, як сходинками, підні­мається дедалі вище й вище поетична краса й велич поетеси, в якій розкриваєть­ся історія, героїка, минуле й сучасне нашої України. Все це з найбільшим блиском втілилося у вершинному романі «Маруся Чурай». Про цю дівчину з легенди ство­рено перекази, написано нариси, художні твори. До осмислення феномену її жит­тя й творчості зверталися Г. Квітка-Основ’яненко, М. Старицькнй, В. Самійленко,

С.   Руданський, але про цю постать історія не залишила нам жодного свідчення. Інша річ — легенда! Вона і стала сюжетною основою роману Ліни Костенко, але поетеса по-новому осмислює його. Маруся Чурай — не просто вродлива дівчина з її природним бажанням кохати, бути щасливою у сімейному житті. Вона успадкувала від своїх батьків благородство, душевну красу, співучий мамин голос.

Ідеалом кохання для Марусі є подружнє життя її батьків, яких доля звела «наче в нагороду за те, що мали незглибимі душі». Таким само безоглядним і сильним було й Марусине кохання до Гриця. Вона мріяла про родинне щастя, де чоловік і жінка йдуть поруч все життя, зносячи радість і горе разом. У цьому ви­являється прекрасна моральна риса героїні — відданість коханню, вміння йти на самопожертву заради подружнього щастя.

Марусине кохання виросло, як пісня, а коли урвалось, то, «як струна», на найвищій ноті, спалило душу на попіл, залишивши в ній єдине питання: «Чому Гриць покинув її, пішов свататись до Галі Вишняківни?»

Маруся не звинувачує його у зраді, а карає себе, що не розпізнала раніше свою нерівність з Грицем по духу, бо «нерівня душ — це гірше, ніж майна!» Так, зраду можна забути, але пробачити її не можна, вона так боляче ранить душу, безжаліс­но рве серце на шматочки. У тому і виявилась моральна краса Марусі Чураївни, що вона змогла пробачити Гриця, затамувати біль і образу, бо зрозуміла:

Моя любов сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.

Цими словами дівчина утверджує свою гідність, бо кохати так, як кохала Ма­руся, має кожна жінка.

Героїня твору мудра, вона добре бачить людські вади, намагається зрозуміти і, по ЗМОЗІ, виправдати їхні негідні вчинки. Тому й не осуджує самовпевнену Галю, яка зважується взяти переможену суперницю на глум. Маруся стоїть вище цього, це ще одна з визначних рис, яка виділяє героїню з-поміж усіх інших. На відміну від міщанських поглядів Галі, Маруся не стане додатком свого чоловіка, як Виш- няківна, бо керується словами батька, який не сушив собі голови земельними на­ділами, а «побачив свою долю, — ось ти, ось я, тепер нас буде двоє!»

Життєва мрія Марусі — не зрадити свій народ, бути завжди потрібною людям, своїй Україні. Весь твір пройнятий почуттями любові до рідної землі, вони пере­даються й головній героїні.

Подорожуючи з Полтави до Київської лаври, Чураївна ніби прозріває й усві­домлює свою причетність до долі народу, бо бачить горе розтерзаної України. Душа дівчини оживає від дотику до страждань співвітчизників, пробуджуючи в ній нові риси. Вона найкраща представниця своєї нації, для якої Україна стала другою матінкою. Виявляючи свої патріотичні риси справжньої людини-борця, Маруся гідна того, щоб Україна визнала її своєю донькою.

За словами Івана Іскри, Чураївна — це голос України, це — пісня, це — душа її! Гаку ж характеристику дає дівчині й гетьман Богдан Хмельницький:

Її пісні — як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот.

Душа Марусі була завжди відкрита до всіх, і тому серце дівчини сповнювалось гордістю, коли вона чула, як козацький полк співав її пісні, вирушаючи в дорогу.

Її пісні безсмертні й досі, бо талант співати і складати пісні притаманний на­шому народові. Українська пісня — це бездонна душа, це наша слава. Ми всі за­чаровані нею, бо вона оточує кожного ще з дитинства. Лине легко, як сон, над колискою дитини, зворушує словами кохання, піднімає на боротьбу проти воро­га. В цьому і постає перед нами талант Марусі Чурай, який зберігається у пісен­ній скарбниці України.

Минають роки, за вікном XXI століття. Залишились у сивій давнині спогади про звитяжні подвиги українського народу, про страждання й муки, біль і розча­рування, про сподівання на краще. Життя не стоїть на місці, а лине далі, не за­лишаючи нам можливості виправляти свої помилки.

Але не забути нам чудової дівчини з легенди, яка стала взірцем вірного, само­відданого кохання, гідності й непереможності. Я згодна з тим, що людина ніколи не повинна ставати на коліна, принижуватись, а має йти тернистим шляхом жит­тя з високо піднесеною головою. І нехай Гриці, яких зараз теж багато, помірку­ють, що для них більше важить: гаманець з грішми, чи щире, любляче, незрадли­ве серце, що палко б’ється.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 4 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016