Пятница, 09 Декабрь 2016, 15:25
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 36
Гостей: 36
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Живописець правди (огляд творчості Григора Тютюнника)

Григір Тютюнник — блискучий новеліст і повістяр, творчість якого вмістилася лише в двох томах. Однак цінність його літературної спадщини вимірюється не об­сягом, а змістом і душею письменника. Проблематика його прози глобальна: добро і зло, гуманізм і моральний вибір, любов і зрада, війна і мир... Загальною темою його творів є правдиве зображення дійсності в усій її складності, розкриття в обра­зах героїв рис українського характеру. Улюбленим жанром Гр. Тютюнника є нове­ла — жанр, що вимагав інтенсивної думки, суворої вимогливості й зосередженості.

«Я все роблю через деталь», — так пояснював він оригінальність власного сти­лю. Митець знав, що є в природі проміння того цілющого людського тепла, якого нічим не заміниш. Саме таким теплом пронизаний твір «Три зозулі з поклоном», який має автобіографічні моменти. А поштовхом до написання послужила пісня сліпого бандуриста про нещасливе кохання, про вічне страждання людини. Це було дуже близьким Григору, пісня торкнула найглибші струни його душі, навіть найпотаємніші. Автор розповість у новелі про любов, яка, не стукаючи, без дозво­лу входить у людське серце і виповнює його вщерть. Наснажена світлом та незем­ною силою, вона прагне зігріти іншу душу, даруючи одним щастя, а іншим — без­вихідь страждань. Ось перед нами головна героїня — Марфа, яка все життя чекає із «Сибіру несходимого» свого коханого Михайла (прообразом якого став батько письменника, свого часу репресований).

Життя минає, Михайло десь далеко, а її любов не поменшала, хіба що стала спокійнішою і мудрішою. Ніякого щастя не було прописано на її долі, бо Ми­хайло має дружину Софію та сина. Вона знає, що її коханий ніколи не зрадить ні дружину, ні сина, бо взяв на свої міцні плечі відповідальність за всіх. Отак і кату­вався у снігах та морозах між любов’ю та обов’язком. І така велика його туга, що писав дружині про своє почуття до Марфи, бо був певний, що зрозуміє. І не по­милився. А вона, дружина його Софія, давно збагнула той відчайдушний, глибоко тамований Марфин біль, розуміла й не сердилася, бо зазнала щастя материнства, її син схожий на батька, його кровиночка.

Цей твір сьогодні викликав би багато різних суперечливих думок. Не кож­на жінка змириться з думкою, що чоловік, який живе поруч, нібито «твій», а на­справді все життя кохає іншу, навіть не приховуючи свої почуття. Тут потрібно бути не тільки мудрою жінкою, а й дуже сильною, щоб не розірвати шлюб, не за­лишити сина безбатченком.

Інша річ, яких дітей виховають такі родини? Може, такого сина Павлушу, з яким знайомимось у новелі «Син приїхав»? Він, відірвавшись від рідного села,
прагне жити «культурно», заможно, не так, як батько. Купив машину «Москвич» і носиться з нею, як з писаною торбою. Вона для нього — кумир, заповітна мрія, символ достатку й благополуччя. Що ж — це непогано! Якщо прагне до чогось — нехай, навіть до дріб’язкової необхідності. Погано те, що не довіряє людям, сво­їм односельцям. Знімає на ніч, про всяк випадок, акумулятор з машини, щоб не вкрали, хоча такого в селі не було зроду. Прагне Павло Дзякун стабільності у всьому: квартира, жінка, син, двісті карбованців заробітку. Тому і почуває себе спокійно, впевнено і незалежно.

Хоча, я думаю, син він не дуже дбайливий, все вимірює грошима. А цього ста­рим батькам замало. Бо старість — це не тільки склянка води з хлібом, а й щи­рість, доброта, співчуття близьких людей. Про такі стосунки «різних поколінь» Гр. Тютюнник розповів у новелі «Зав’язь».

Дуже символічна назва твору: це і зав’язь першого юнацького почуття, що на­роджується в благословенний час цвітіння саду і поява зав’язі майбутнього плоду, зав’язь у стосунках Миколи і діда Лавріна. Мудрий дід усе знає, бачить і помічає, тому вважає за потрібне попередити недосвідченого внука, що його кохана Соня, то «дівка з тієї куряви, що чорти на дорогах крутять!» Але Микола захищає «твер­дий» характер коханої дівчини, бо йому подобаються красуні «з перцем». Це дуже добре, що юнак відстоює свої погляди на кохання, не йде на оманливі вчинки, слухаючи діда. Отже, Гр. Тютюнник глибоко переконаний, що все добре в житті починається з любові, і це переконання він перелив у душі всіх своїх героїв.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 8 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016