Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:45
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 31
Гостей: 31
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Таємнича чарівність жіночої природи (за новелою І. Буніна «Легке дихання»)

Жіноча душа — велика таємниця. Жінка може бути водночас ніжною й без­розсудною, примхливою і мудрою, тремтіти від страху у темряві, яка їй нічим не загрожує, і йти безстрашно на смерть, якщо її почуття зганьблять. А коли жінка закохана, то вона відкидає геть усілякі докази здорового глузду, бажаючи відчути повноту буття.

Оля Мещерська дівчиною «нічим не виділялася з-поміж гурту коричневих гім­назійних платтячок». Та у чотирнадцять літ вона стала розквітати, а «в п’ятнадцять вона була уже уславленою красунею». Від своїх одноліток вона вирізнялася надзви­чайною природністю. «Вона нічого не боялася — ані чорнильних плям на пальцях, ані розпашілого обличчя, ані розкуйовдженого волосся, ані заголеного при падінні на бігу коліна». Вишуканість, ошатність, спритність прийшли до неї без будь-яких її турбот і зусиль, бо вона не намагалася штучно створити свій образ (як сказали б за наших часів — імідж), а просто любила життя, вдихала його на повні груди. І ця жага радості буття, що світилася в її очах ясним блиском, немов магнітом притягу­вала до себе і першокласниць, з якими Оля могла «віхолою» літати по збірній залі, і юнаків, які «ні за ким на балах не упадали стільки, скільки за нею».

У свої п’ятнадцять літ Оля відчувала гармонію з природою. їй так хороше ду­малося під час прогулянок у саду, у полі, у лісі. Вона була здатна злитися з музи­кою, про що свідчить запис у щоденнику дівчини: «...Цілу годину грала, під му­зику у мене було таке відчуття, що я житиму без кінця й буду такою щасливою, як ніхто інший».

Жага щастя штовхнула Олю в обійми срібнобородого татового друга. Та за­мість щастя ця близькість принесла розчарування, відчуття сорому; замість зле­ту над буденністю штовхнула на край безодні. «Легке дихання» обірвалося, й Оля поринула у вир божевільних веселощів. Вона здавалася найбезтурботнішою, най- щасливішою. Проте це були веселощі засудженого перед стратою. Якась невидима сила вела дівчину під кулю, подалі від життя, в якому розтоптали її мрію про щас­тя, від життя, в якому неможливе «легке дихання». І тепер її радісні очі, сповнені таємничої жіночої чарівності, «безсмертно сяють» із порцелянового медальйона на дубовому хресті, а її «легке дихання ізнову розсіялося по світу, по... захмарено­му небу, по... холодному весняному вітрі».

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 6 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016