Среда, 07 Декабрь 2016, 10:39
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 42
Гостей: 42
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

«Кохання, про яке мріє кожна жінка» (за оповіданням 0. Купріна «Гранатовий браслет»)

Тільки закоханий має право на звання лю­дини.

О.   Блок

Є літературні твори, що не полишають нас ще довго після того, як книга про­читана, змушують подумкн знову й знову повертатися до їх героїв, переживати разом з ними їхні почуття, задаватися питаннями: «А як би я вчинила на місці героя чи героїні?» До таких творів належить оповідання О. Купріна «Гранатовий браслет». Воно про кохання — «єдине, всепрощаюче, на все готове, скромне і са­мовіддане».

Бідний юнак закохався у дівчину з вищого світу. І відтоді його життя сповни­лося щастям, хоча за сім років свого кохання він жодного разу з нею не розмов­ляв, жодного разу не доторкнувся до її руки, жодного разу не цілував її вуст. Він кохав на відстані. Спочатку він писав їй листи і навіть чекав на них відповіді. Та коли вона у короткій записці попросила його не турбувати її більше своїми зві­ряннями в коханні, він замовк і став писати лише зрідка: на Великдень, на Новий рік і в день її іменин.

Желткова не цікавили ні політика, ні наука, ні філософія, ні турбота про май­бутнє щастя людей. Відтоді, як побачив вперше Віру в ложі цирку, він відчув, «що на світі немає нічого подібного до неї, немає нічого кращого». «Немає ні звіра, ні рослини, ні зірки, ні людини, прекраснішої від Вас і ніжнішої. У Вас неначе вті­лилась вся краса землі...» — писав він їй.

Своє почуття Желтков сприймає як Божу винагороду, як величезне щастя. Його кохання всепоглинаюче, безкорисне. Він ніколи нічого не вимагав від Віри. Як найдорожчі коштовності молодий чоловік зберігав хустку, яку забула на стільці Віра, єдину записку, в якій кохана заборонила писати їй листи, та програмку ху­дожньої виставки, яку вона тримала в руці. І жодного докору за сім років. Тільки глибока вдячність за те, що була його «єдиною радістю в житті, єдиною втіхою, єдиною думкою». Коли Віра попросила Желткова припинити історію, яка їй на­бридла, він пішов з життя.

А що ж Віра? Як вона поставилася до цього кохання?

Віра була ще незаміжньою, коли одержала першого листа від Желткова. Вона жодного разу не бачила його, та думала про нього як про безумця. їй швидко на­бридли любовні послання. Отримавши в подарунок на іменини гранатовий брас­лет, Віра відчула досаду. Жодного разу за сім років вона не подумала з теплотою про людину, яка з таким благоговінням до неї ставилась. Лише коли Вірин чоло­вік з її братом вирішили повернути браслет залицяльникові, в ній прокинулось хоч якесь живе почуття: вона чомусь пожаліла нещасного.

Прочитавши замітку в газеті про загадкову смерть чиновника Желткова, Віра згадала слова генерала Аносова: «Як знати, може, твій життєвий шлях перетяло справжнє, самовіддане, істинне кохання».

Віра побачила вперше Желткова, коли він був уже мертвий. І тільки доторк­нувшись до холодного тіла, щоб покласти під шию червону троянду, «вона зрозу­міла, що те кохання, про яке мріє кожна жінка, пройшло повз неї». Та все ж таки це «вічне рідкісне кохання» розбудило Вірину душу. Воно породило такі глибокі, сильні переживання, що, вбираючи в себе звуки бетховенської сонати, яку мрець просив зіграти в його пам’ять. Віра відчула його поруч і слухала голос Желткова, який ніколи не чула за його життя: «Хай святиться ім’я Твоє».

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 5 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016