Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:42
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

«...Синій зошит мій із молоденькими рядками» (мотиви ранньої лірики Анни Ахматової)

На початку XX ст. в російській поезії з’явилася яскрава зірка — Анна Ахма- това. Її відразу ж охрестили «російською Сафо», бо вірші невідомої до того часу дівчини вирізнялися надзвичайною щирістю й глибиною зображення внутрішніх переживань.

Уже в першій збірці віршів «Вечір» (1912) А. Ахматова постала зрілим поетом (сама Ахматова саме так називала себе — не поетесою). За своїм характером ці по­езії були своєрідним ліричним щоденником. Героїня віршів Ахматової — роман­тична дівчина, жінка-мрія, то цариця, то страдниця. Як і кожну дівчину, її бенте­жить кохання в усіх його проявах: і як радість, щастя, і як біль, туга. Ось в одно­му з віршів, який так і називається «Любовь», поет пише:

То змейкой, свернувшись клубком,

У самого сердца колдует.

То цельїе дни голубком На белом окошке воркует.

Кохання юної героїні тривожить душу, не дає спокою, не приносить радості:

То в инее ярком блеснет,

Почудится в дреме левкоя...

Но верно и тайно ведет От радости и от покоя.

Та коли розлучаються двоє, невідступні спогади ятрять душу, роблять неспо­кій мукою:

И когда друг друга проклинали В страсти раскаленной добела,

Оба мьі еще не понимали.

Как земля для двух людей мала,

И что память яростная мучит,

Пьітка сильньїх — огненньїй недуг! —

И в ночи бессонной сердце учит Спрашивать: о, где ушедший друг?

(«И когда друг друга проклинали...»)

Друга збірка «Чотки» (1914) стала розкриттям внутрішньої суті поета. Лірична героїня, прагнучи осягнути духовну сутність людини, звертається до Бога. Її не­покоїть питання, як пройти через печалі, що постають на її шляху, і при цьому не розтратити душевних сил, а навпаки — збагатити душу:

Дал Тьі мне молодость трудную.

Столько печали в пути.

Как же мне душу скудную Богатой Тебе принести?

(«Дал Ти мне молодость трудную...»)

У пошуках сенсу життя героїня Ахматової доходить висновку, що він у поєд­нанні високого і земного:

Я научилась просто, мудро жить,

Смотреть на небо и молиться Богу,

И долго перед вечером бродить,

Чтоб утомить ненужную тревогу.

Вона здатна поєднатися з природою, знайти в ній відгук своїм душевним пе­реживанням і образи для своїх віршів:

Когда шуршат в овраге лопухи И никнет гроздь рябиньї желто-красной,

Слагаю я весельїе стихи О жизни тленной, тленной и прекрасной.

(«Я научилась просто, мудро жить...»)

У збірці «Біла зграя» (1917), що завершила ранню лірику Ахматової, події осо­бистого життя поета перетинаються з реальними історичними подіями, випробу­ваннями, які принесла Перша світова війна. Лірична героїня намагається пере­осмислити ті цінності, які були в довоєнному житті:

Думали: нищие мьі, нету у нас ничего,

А как стали одно за другим терять.

Так, что сделался каждьій день Поминальньїм днем, —

Начали песни слагать О великой щедрости Божьей Да о нашем бьівшем богатстве.

(«Думали: нищие ми...»)

у віршах цієї збірки стають дедалі помітніші філософські мотиви. Ахматова за­мислюється над місією поета в цьому світі:

Но не пьітайся для себя хранить Тебе дарованное небесами:

Осужденьї — и зто знаєм сами —

Мьі расточать, а не копить.

(«Нам сеежесть слов и чувства простоту...»)

Саме ця душевна щедрість Ахматової, яка без останку віддавала саму себе по­езії, зробила її одним із найяскравіших митців світової літератури XX ст.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 4 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016