Среда, 07 Декабрь 2016, 10:38
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 42
Гостей: 42
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Образ матері-страдниці в поемі Анни Ахматової «Реквієм»

Хотелось би есех поименно назвать, Да отняли список, и негде узнать.

А. Ахматова

Роки сталінських репресій були жахливим періодом у житті радянського на­роду: мільйони кращих людей оголошувалися «ворогами народу», зникали без­слідно, потрапляли у в’язниці. Про них можна було говорити лише пошепки, від рідних «ворогів народу» відверталися. Не минула ця гірка чаша і сім’ю Анни Ах­матової. Ще 1920 р. був розстріляний більшовиками її перший чоловік М. Гумі- льов, відомий російський поет, у минулому офіцер царської армії. 1935 р. за «ан- тирадянську» діяльність були заарештовані її син Лев Гумільов і другий чоловік М. Пунін. Після листа Ахматової до Сталіна їх звільнили. Проте 1939 р. Лева Гу- мільова заарештували вдруге. Вирок — десять років виправно-трудових таборів. Ахматова пережила довгі роки відчаю і страху. І таких людей були мільйони. Тому поема про пережиті страждання, яку Ахматова пообіцяла написати одній із таких стомільйонних жінок «с голубьіми губами», є голосом цілого народу.

Зображуючи всенародну трагедію, Ахматова персоніфікує образ народу в об­разах матері і сина. Насильницький розрив між ними призводить до порушення гармонії — основи основ. Біль зраненої матері не зрівняти ні з чим, і тільки через її скорботу можна уявити велику трагедію тієї епохи.

Приговор... И сразу слезьі хльїнут.

Ото всех уже отделена,

Словно с болью жизнь из сердца вьінут,

Словно грубо навзничь опрокинут.

Но идет... Шатается... Одна.

Горе матері настільки безмежне, що вона дивиться на нього немов відсторо­нено, їй не віриться, що вона зможе все витримати. 1 лине над закутою страхом і горем країною крик душі матері:

Семнадцать месяцев кричу.

Зову тебя домой.

Кидалась в ноги палачу,

Тьі сьін и ужас мой.

Життя матері без сина втрачає свій сенс, мабуть, легше було б померти, ніж терпіти таке горе. Та вона знаходить у собі мужність іти цим хресним шляхом, як колись Богоматір супроводжувала свого сина в його стражданнях. Через це так органічно вплітається в поему розділ про страту Ісуса Христа:

Магдалина билась и рьідала,

Ученик любимьій каменел.

А туда, где молча Мать стояла,

Так никто взглянуть и не посмел.

Коли розіп’яли Ісуса, то навіть ті, хто кричали: «Розіпни його, розіпни», не сміли поглянути на Матір, бо її страждання — то найбільше лихо на землі.

Страх втратити сина робить щасливі, теплі материнські обличчя застиглими, скорботними. Героїня поеми на власні очі бачила,

...как опадают лица.

Как из-под век проглядьівает страх.

Как клинописи жесткие страницьі Страдание вьіводят на щеках.

Как локоньї из пепельньїх и черньїх Серебряньїми делаются вдруг...

Поминаючи всіх померлих в епілозі поеми, автор зосереджує увагу на образі матері як узагальненому образі всіх жінок. Вони різні зовні, за характером, за си­лою волі, але всіх їх поєднало одне горе, спіткала одна доля. У кожній із них Ах- матова віднаходить щось своє, а в собі — кожну з них:

Для них соткала я широкий покров Из бедньїх, у них же подслушанньїх слов.

О них вспоминаю всегда и везде,

О них не забуду и в новой беде...

Правдивий твір Анни Ахматової про життя радянського народу в 30-ті роки XX ст. зміг вийти друком на її батьківщині лише 1988 р., коли минуло вже багато років після смерті автора поеми.

«Реквієм», написаний у 1935—1940-х рр., жив незвичайним життям — лише в серцях і в пам’яті людей, яким поет таємно, пошепки довірив «слово» правди про смертну епоху і про живу людську душу, яку не можна вбити.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 6 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016