Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:46
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 33
Гостей: 33
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Тема зіткнення особистості та влади в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Російський прозаїк і драматург Михайло Булгаков був непересічною особис­тістю. Йому були притаманні поняття честі, людської гідності, відраза до фальші, які він увібрав ще в дитинстві з родинної атмосфери й інтелігентного оточення, у якому зростав. Вступивши в літературу, він заявив про себе як талановитий спад­коємець російської класичної літератури. Попри диктат комуністичної ідеології та настанови соцреалізму, писав твори, в яких у різких сатиричних тонах змальо­вував радянську дійсність (сатирична повість «Собаче серце», фантастично-сати­рична повість «Фатальні яйця», повість про «маленьку» радянську людину «Дия- воліада»). Його проза й драматургія виражали світосприйняття інтелігенції, що не перейнялася пафосом соціальних перетворень, а продовжувала спиратися у своє­му житті на традиційні культурні й етичні засади (роман «Біла гвардія», п’єси «Дні Турбіних», «Біг», «Кабала святош» та ін.).

Чесність перед самим собою не дозволяла Булгакову радісно крокувати в єди­ній шерензі радянських письменників, що оспівували «величезні» перетворення в СРСР. Саме через це митець став об’єктом цькування з боку критиків та чинов­ників від мистецтва. Булгаков писав про себе: «На широкому полі словесності ро­сійської в СРСР я був одним-єдиним літературним вовком. Мені радили пофар­бувати шкіру. Безглузда порада... Зі мною і вчинили, як із вовком».

Наприкінці 20-х років влада, якій в літературі потрібні були «гвинтики» й «ко­ліщатка», а не особистості, наклала заборону на публікацію творів Булгакова. Ста­лін дозволив йому займатися виключно роботою у МХАТі. Ось чому у поліфо­нічному романі Булгакова «Майстер і Маргарита» так гостро звучить одна з його тем — особистість і влада.

Початок І тисячоліття нашої ери. Єршалаїм — головне місто однієї з провін­цій Великої Римської імперії. Чотирнадцятого числа весняного місяця нісана у критій колонаді між двома крилами палацу Ірода Великого перед прокуратором Іудеї Понтієм Пілатом постав Ієшуа Га-Ноцрі, якого звинувачували в підбуренні народу до зруйнування єршала'їмського храму. Насправді ж проповіді Ієшуа були страшнішими за просте руйнування кам’яниці храму, бо вони руйнували саме підґрунтя влади. Ієшуа впевнений, що «будь-яка влада є насильством над людьми і що настане час, коли не буде влади ані кесарів, ані будь-якої іншої влади. Люди­на перейде в царство істини й справедливості, де взагалі не буде потреби в жодній владі». То ж не дивно, що Понтій Пілат затверджує смертний вирок, а Синедріон відмовляється помилувати Ієшуа з нагоди великого свята Пасхи. Ієшуа знає, що його чекає на Лисій Горі, проте не зрікається своїх переконань.

Кінець 20-х — початок 30-х років XX століття. Москва — столиця однієї з най­більших світових держав — СРСР, що проголосила себе поборницею добра і спра­ведливості. Майстер — письменник, який наважився написати роман про Ієшуа Га-Ноцрі та Понтія Пілата. Він наважився нагадати людям про вічні істини добра і любові, про Бога, від якого радянських людей держава закликала відректися. То чи ж могла радянська влада сприяти виходу в світ такого роману? Редакція, куди автор відніс свій твір, відмовилася його друкувати, а в пресі одна за одною поча­ли з’являтися статті, в яких літературні критики пропонували «ударити, і міцно вдарити, по пілатчині і тому богомазові, якому заманулося протягти до друку... апологію Ісуса Христа». Згодом Майстра заарештували. Так влада, яка боялася особистостей, відреагувала на роман, що суперечив її ідеології. Зломлений автор після виходу з в’язниці відмовився від марної боротьби за свій роман, сховався у божевільні, але не зрікся свого твору.

На перший погляд може видатися, що й Ієшуа, і Майстер, як і автор, що ство­рив ці образи, зазнали поразки у зіткненні з владою. Та насправді це не так. При­сутність таких особистостей, які не бояться говорити правду про добро і зло, про нетлінні істини, робить наш світ кращим. Свідченням цього є той факт, що, хоч і з запізненням на кілька десятків років, твори Булгакова все ж таки були надруко­вані, а письменника визнано одним з найвидатніших митців світової літератури.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 5 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016