Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:44
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 28
Гостей: 28
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Проблема втрати індивідуальності під тиском масової свідомості у П’ЕСІ Е. Йонеско «Носороги»

Ежен йонеско — визнаний метр французької літератури, один із засновників «драми абсурду», письменник, в якому, за висловом французького критика Сержа Дубровського, співвітчизники вбачають «їдкого спостерігача, безжального колек­ціонера людської глупоти й зразкового знавця дурнів». Стрижнем його п’єс є аб­сурдність повсякденності й туга за сенсом буття та справжнім життям.

У п’єсі Е. Йонеско «Носороги» показана дивна історія перетворення людей на стадо носорогів. Персонажі п’єси дуже здивувалися появі перших товстошкірих тварин на вулицях міста, вкрай обурилися, коли неповороткий звір розчавив кі­шечку Еосподині, сушили голови над тим, звідки б це вони могли взятися.

Звістка про «оносороження» пана Бефа, мов вибух бомби, увірвалася в таку собі мирну контору, яка нічим не відрізнялася від сотень інших контор. Її спів­робітники не знали, що й думати, побачивши носорога, який ще вчора був їхнім товаришем по службі. До того ж Беф-носоріг зламав сходи, що вели до контори, і службовцям довелося евакуюватися через вікно, викликавши пожежних по теле­фону. Зробити це було непросто, бо вже по всьому місту розгулювали носороги і трощили все на своєму шляху. Секретарка Дезі «ледве допросилася тих пожеж­ників: “Повідомлення [про носорогів] надходять з усього міста. Вранці було сім, а зараз уже сімнадцять”».

Перехід до носорожого стану іншого персонажа — Жана відбувається просто перед очима глядачів. Автор змальовує його як напад якоїсь невідомої хвороби. Жан став дуже збудженим, в ньому все кипіло, він захрип, на чолі у нього спочат­ку з’явилася невелика ґуля, яка з часом перетворилася на носорожачий ріг. Шкі­ра Жана поступово набула зеленкуватого кольору, він ходив по кімнаті від стіни до стіни, наче тварина в клітці. Зрештою Жан перетворився на носорога і з опу­щеною головою кинувся на Беранже, але той встиг закрити свого друга у ванній кімнаті. Двері ванної, проломлені носорожачим рогом, здригалися від поштовхів тварини, чути було ревіння впереміш із ледь розбірливими словами, як-от: я ска­женію, паскуда та інші. Беранже навіть занедужав після цього видовища.

Та мало-помалу мешканці міста одне за одним стали втрачати людську подо­бу: начальник відділу пан Папільйон, за ним слідом — Ботар, який спочатку так обурювався вчинком свого начальника, а потім вирішив, що «треба йти за часом». Та що вже говорити про пересічних городян, коли навіть священнослужителі й аристократи перероджувалися.

Героїв, які мислять шаблонами, нічого не тримає в людському суспільстві: в ньому немає ні тепла дружніх стосунків, ні подій, які б глибоко западали в душу. Навіть кохання не може встояти перед натиском носорожого стада. Намагаючись утримати кохану від спокуси приєднатися до всіх, тобто до носорогів, мрійник Беранже малює Дезі картину порятунку світу. Вони вдвох, неначе Адам і Єва від­родять людство. «Послухай, Дезі, щось-то ми можемо зробити. В нас будуть діти, в наших дітей теж діти, і з плином часу ми вдвох зможемо відродити людство». Проте Дезі заперечує, що якщо більшість стала тваринами, то мабуть, рятувати треба тих, хто не втратив людської подоби, бо, напевне, саме вони і є божевіль­ні. Вказуючи на носорогів, що заполонили все навкруги, вона говорить: «Це вони народ. І їм добре в їхній шкурі. По них не видно, що вони божевільні. Вони дуже природні. І вони праві». Дезі приєднується до більшості. Беранже залишається останньою людиною, бо він не втратив і головне — не хоче втрачати свою інди­відуальність.

Ви скажете: «Йонеско — це ж театр абсурду. А ми живемо у нормальному ре­альному світі». А подивіться довкола. Як часто люди поводяться саме так не тому, що їм це до вподоби, а через те, що так роблять інші. Надягають певного фасо­ну футболку, черевики, роблять зачіску, яка їм не пасує, але вона модна, купують «круту» мобілку. Щоб було не гірше, ніж у людей. Та чи варто втрачати свою ін­дивідуальність і бути, як всі? А якщо «всі» — носороги?

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 7 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016