Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 31
Гостей: 31
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Парадоксальність любові до жипя у вірші Й. Бродського «Я входил вместо дикого зверя в клетку...»

Доля не пестила Йосипа Бродського — одного з найвидатніших поетів світової літератури другої половини XX ст. П’ятнадцятирічним юнаком він почав працю­вати. Був фрезерувальником, кочегаром, санітаром, доглядачем маяка, колекто­ром у геологічній експедиції. Шістнадцятирічним потрапив під нагляд КДБ. Тричі був заарештований, двічі пережив насильне психіатричне обстеження. У двадцять два роки через тиск на «інакомислячих» в СРСР змушений був емігрувати до США. Та поет не озлобився. Від ненависті його душу рятували любов до життя і поетичного слова. Залишаючи назавжди СРСР, Бродський писав: «Все погане.

 

що випало на мою долю, цілком перекрилося добрим, і я ніколи не відчував себе скривдженим Батьківщиною... Тому що, перестаючи бути громадянином СРСР, я не перестаю бути російським поетом».

Ліричний герой вірша «Я входил вместо дикого зверя в ютетісу...» добре знає чорні, непривабливі сторони життя:

Я входил вместо дикого зверя в клетку, вьгжигал свой срок и клиісуху гвоздем в бараке, жил у моря, играл в рулетку, обедал черт знает с кем во фраке.

С вьісотьі ледника я озирал полмира, триждьі тонул, дваждьі бьівал распорот.

Пережите не полишає героя і тоді, коли він «бросил страну, которая меня вскормила». В еміграції, де він «жрал хлеб изгнанья, не оставляя корок», минуле приходить у снах, немов «вороненьїй зрачок конвоя».

Здавалося б, дуже безрадісна картина. У свої сорок ліричний герой «только с горем чувству[ет] солидарность». І попри все:

Но пока мне рот не забили глиной,

из него раздаваться будет лишь благодарность.

Подяка? За що? Напевне, за саме життя з усіма його світлими й темними про­явами. Попри всі труднощі життя на батьківщині, душа поета була сповнена на­пруженої внутрішньої роботи. Тут він пізнав радість і муки поетичної творчості. Йому було знайоме щастя вірної дружби з людьми, близькими йому за духом, по­етами Є. Рейном, О. Кушнером, Г. Горбовським. Вірші Бродського високо ціну­вала Анна Ахматова — один із найвитонченіших і найвидатніших поетів XX ст. Його батьківщиною був Ленінград — одне з найпрекрасніших міст світу, любов до якого поет зберіг і через багато років вигнання. Роки заслання, проведені у глу­хому селі Норинське Архангельської області, дали змогу познайомитися з росій­ською Північчю. Працюючи робітником у радгоспі, Бродськнй, за власним його зізнанням, почувався чудово серед дивовижної північної природи, серед простих жителів російської «глибинки», врешті-решт, протистояння з радянськими чи­новниками загартувало його характер. Не маючи змоги друкувати свої вірші і піс­ля звільнення з заслання, Бродський був змушений емігрувати до США. Там він реалізував себе і як викладач історії російської літератури у багатьох коледжах та університетах, і як літературний діяч — багато писав як російською, так і англій­ською мовами. В еміграції побачили світ шість збірок поета.

Ось за все це і був вдячний долі й життю Йосип Бродськнй.

Парадокс? Так. Але ж і саме життя парадоксальне. І поет любить його таким, яким воно випало на його долю. Без цієї любові до життя не було б поета Йосипа Бродського, удостоєного 1987 р. Нобелівської премії «за всеобьемлющее творче- ство, проникнутое ясностью мьісли и позтическнм накалом».

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 6 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016