Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 25
Гостей: 25
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Шлях до храму (за новелою М. Павича «Дамаскін»)

Милорад Павич — відомий спеціаліст з класичної філології, сербський пись­менник, один з найяскравіших представників постмодернізму в літературі, яко­го літературні критики називають «першим письменником третього тисячоліття», «Шахерезадою XXI століття». Уже самі назви його творів та підзаголовки до них: романи «Пейзаж, намальований чаєм» (Роман для любителів кросвордів), «Остан­нє кохання в Константинополі» (Посібник з ворожіння), «Внутрішній бік вітру» (Роман-клепсида), п’єса «Вічність і ще один день» (Меню для театральної вече­рі) — переносять читача у химерний, таємничий, незвичний світ.

Читати новелу «Дамаскін», яка входить до збірки оповідань «Скляний равлик» (1998), надзвичайно цікаво. Вона насичена поетичними метафоричними образа­ми, загадками. У ній автор запрошує читача стати учасником творчого процесу. Цій новелі Павич недарма дав підзаголовок «Новела для комп’ютера та тесляр­ського циркуля». Чому такі, на перший погляд, несумісні речі? Намітивши вузлові точки, письменник пропонує читачам декілька варіантів послідовності прочитан­ня глав, від вибору якої залежить фінал твору, подібно до відеоігр на комп’ютері. Теслярський циркуль, що був зображений на прапорі зодчих, про яких розпові­дається у новелі, використовувався ними як вимірювальний інструмент у будів­ництві. Але в насиченій метафоричним змістом новелі він водночас є символом вимірювання життєвого шляху героїв, вказує вибір напрямку цього шляху. Саме за допомогою теслярського циркуля героїня новели Атіллія Ніколич фон Рудна знайшла на карті дорогу до храму Введення, який для неї збудував зодчий Йован Лествичник. Хоча без внутрішньої духовної роботи, без сердечної доброти, без ду­шевної чуйності їй навряд чи став би у пригоді цей інструмент.

Шляхетний пан Ніколич фон Рудна замовив двом зодчим, двом Йованам, бу­дівництво палацу і храму для своєї юної доньки Атіллії. Дівчину вирізняло ^::воє, незвичне світосприйняття. Квіти під своїм вікном вона поливала музикою. Йова- ну Дамаскіну, якого батько найняв побудувати палац, Атіллія сказала, що бажає, щоб той палац був схожий на любовне листування. Вона вважала, що дім — це листування будівника з мешканцями. Воно може бути діловим або ж схожим на листування господаря з невільником чи полоненого з його наглядачем. Атіллія добїю відчувала, що серцем усього є любов.

Йован, на прізвисько Лествичник, повинен був звести храм для Атіллії. У при­значений термін він приніс Ніколичу фон Рудна креслення храму, але, на подив замовника, креслень було на три храми. Зодчий пояснив, що зелений храм буде рости із самшиту під вікнами Ніколича, жовтий — зводитися із каменя у маєтку

 

над Тисою, а фіолетове креслення — це таємниця, «котра розкриється лише під кінець будівництва. Тому що без таємниці немає вдалої будівлі, як немає і справж­нього храму без чуда». Як з’ясувалося згодом, фіолетовий храм — то був храм ду­ховності, від нього залежало зростання самшитового і кам’яного храмів. Коли Ні- колич фон Рудна зогрішив перед кимось: «заборгував комусь, чи шматок із рота у когось вирвав» — перестав рости самшитовий храм під вікнами, припинилося будівництво кам’яного храму над Тисою. Тільки щире покаяння і спокутування гріхів могли їх відродити. Та Ніколич фон Рудна і не збирався цього робити. Він навіть відмовився розрахуватися з будівельниками за вже зроблену роботу.

Проте, за однією з версій фіналу новели, донька шляхетного пана, відчуваючи муки совісті за батьківські гріхи, заплатила Йованам за їхню працю на незакінче- ному будівництві. І сталося чудо: самшитовий храм знову став рости, а юній Ні­колич фон Рудна вдалося розгадати послання Дамаскіна. Вона поїхала до Теміш- вара. Там Атіллії показали дорогу до щойно збудованого храму Введення, який належав їй, а священик вручив їй подарунок від двох Йованів — дві обручки з ви­різьбленою на внутрішньому боці літерою «А».

То ж виходить, що матеріальний світ віддзеркалює світ духовний, що всі події, які відбуваються у зовнішньому житті людини, залежать від чистоти її помислів, а шлях до храму лежить через щиросердне покаяння і спокутування гріхів.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 7 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016