Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:44
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 30
Гостей: 30
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Моя майбутня професія - психолог

Як і всі діти, відповіді на питання дорослих «Ким ти хочеш бути, коли вирос­теш?» я змінювала ледь не щодня: коли я була маленька, я хотіла бути і балери­ною, і акторкою, і лікарем... У молодших класах, мабуть, через дитячу прив’яза­ність до першої вчительки, мені так само хотілося вчити діток. Але зараз, коли я вже одинадцятикласниця, питання про майбутню професію більше не забавка, а серйозна проблема вибору. І мені здається, я знайшла гідну відповідь на це пи­тання... У майбутньому я хочу стати психологом.

Науковці-медики зізнаються, що мозок людини досліджений менше, ніж кос­мос! Що й казати про психічні процеси, що відбуваються в кожному з нас щодня, але й досі залишаються загадкою не тільки для фахівців, а й часто для нас самих. «Пізнай себе»... Так, навіть для нас самих власні емоції, реакції, почуття часто не­збагненні. Чи не високу планку я ставлю для себе, прагнучи розібратися навіть не в собі, а в інших? Чи зможу я надавати людям кваліфіковану допомогу, адже помил­ка психолога-консультанта, так само як і помилка лікаря, може завдати неабиякої шкоди людині в кризовій ситуації? Усі ці питання непрості. І мабуть, я шукатиму відповідь протягом уього життя. Але не гідно відступати перед труднощами!

Навіть дивно писати зараз про те, скільки стресових ситуацій переживає сучас­на людина щодня: всім це відомо, тож кому я розповідатиму? Та все ж не так про­сто цього стресу позбутися. Кожен шукає виходу самотужки... Оскільки людська психологія вже кілька років дуже цікавить мене, я люблю спостерігати за своїми знайомими, близькими, ровесниками. І ви знаєте, часто я бачу, що у пошуку роз­слаблення, втікаючи від проблем і стресу, підлітки ступають на хибний шлях: агре­сія, замкнутість, мовчанка й недовірливий погляд, неконтактна поведінка — хіба це допоможе подолати власні проблеми, власну невпевненість? А підлітковий вік — саме той період, коли формуються і закладаються «моделі поведінки» (так це на­зивають психологи) на все життя. І саме тому найбільше мені хотілося б займатися психологічною допомогою, а саме — бути психологом-консультантом, що працює з підлітками та дітьми. Можливо, я навіть працюватиму на телефоні довіри. Адже не всім пощастило мати злагоду в родині, не всі оточені чуйними та мудрими друзя­ми... Серед моїх знайомих є дівчина, що не мала батьків і виховувалась у дитячому будинку. Я захоплююсь нею, бо навіть у таких умовах вона зберегла оптимізм, ввіч­ливість, прагнення до самовдосконалення та вміння із розумінням і теплотою ста­витись до оточуючих. Та вона, на жаль, скоріше виняток, ніж правило. І тому мені здається, що дитячий психолог — дуже потрібна професія, адже на дитячих бідах та нещастях, на дитячій агресії, яка викликана цілком об’єктивними причинами і най­частіше є просто такою собі захисною реакцією на жорстокість світу — на усьому цьому ґрунтується майбутнє суспільства, і навіть більше — взаємини у тих родинах, які пізніше створять теперішні дітки.

Мої батьки та друзі підтримують мене у цьому виборі. Часто я чую, що мої поради та підтримка допомогли комусь із близьких — і ви не уявляєте собі, як я радію тоді! Це зовсім не прагнення самоствердитися (мовляв, от яка я хороша, як я всім допомагаю): ті нехитрі поради, які я можу дати приятелям тепер, — запо­рука того, що колись я стану професіоналом і моя діяльність буде комусь потріб­на. Адже у будь-якій професії важлива не лише наполеглива праця, а й талант, покликання. Звісно, я покладаю надії на майбутнє навчання, але і зараз починаю читати доступні мені науково-популярні книги й намагаюсь привчити себе стави­тись до проблем оточуючих із розумінням та співчуттям, зберігати чужі таємниці, тобто виховую у собі майбутню професійну етику.

Хоча цей твір і про професійну діяльність, замислившись над майбутнім, я просто не можу оминути ще однієї теми: у майбутньому я мрію створити родину. Я сподіваюсь, що усі мої знання з дитячої психології мені вдасться застосувати й до виховання власних дітей, бо варто ж нарешті спростувати прислів’я про чобо­таря без чобіт!

Може, це і звучить дещо пафосно, але найбільше мені б хотілося бути корис­ною і допомогти тим дітям, що позбавлені батьківського піклування, і підліткам перехідного віку, яких спіткали труднощі їхнього непростого життя... І тому моя майбутня професія — психолог.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 14 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016