Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:42
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Телебачення та його вплив на сучасну людину

Глибоко помиляються ті, хто вважає, що журналісти відображають реальність чи оповідають про реальність: вони створюють її. Не більше й не менше. Зараз я думаю про те, що більшість із нас не уявляє собі життя без телевізора, газет, електронних ЗМІ й усього, що зветься мас-медіа. Хтось із сучасних культурологів сказав, що якщо в лісі впало дерево і жоден канал телебачення нічого про це не сказав, то можна вважати, що дерево не впало. Це така гіпербола, але ж, врешті- решт, це правда.

Мені хочеться багато написати про сучасну пресу, радіо, але зараз я зупинюся на телебаченні, бо немає поки що впливовішого й авторитетнішого джерела інфор­мації в сучасному суспільстві. От візьмемо хоча б новини. Якщо вам траплялося уважно дивитися новини з різних країн, а це можливо по кабельному чи супутни- ковому телебаченню, ви мали змогу помітити, що різні редакції новин відобража­ють одну й ту саму подію по-різному. Так це природно, скажете ви, адже це не прос­то різниця у способі подачі інформації, а прихована, але однозначна оцінка. Так, навіть неупереджені офіційні новини — свідомо чи несвідомо, про це ми вже не ді­знаємось — дають власну оцінку зображуваним подіям. Особливо це стосується по­літичних подій: прихований легкий сарказм — і одна й та сама репліка політика з нейтральної перетворюється на дуже агресивну. Або ще — власними очима бачив — як російськомовні новини перекладають українське «нам би хотілося» в інтерв’ю з українським політиком, навіть неважливо, з ким, як «мьі требуем»! Але це в жодно­му разі не закид у непрофесійності журналістам якоїсь однієї країни: ситуація симет­рична! Та ми зараз навіть не про політику. Дивлячись сучасне кіно, так зване масо­ве, або комерційне, я щоразу дивуюся: чому популярними стають, наприклад, так звані екшени, бойовики або якісь божевільні мелодрами. Коли мистецтва кіно ще не існувало, а життя зображувалось хіба що літературою та живописом, критики не­втомно повторювали: той твір є художньо вартісним, у якому зображено психоло­гію людини і у якому читач впізнає сам себе. І що? Хтось впізнає себе у головному герої чергового бойовика, де абсолютно позбавлений індивідуальних рис молодик бігає зі зброєю, де жодних сумнівів, жодних роздумів, жодної психології? Чи хтось впізнає себе у латиноамериканському серіалі, де вирують навіть не пристрасті, а якась невмотивована істерія та суцільна агонія людських інстинктів — не ризикну назвати їх почуттями? Не впізнає... У чому ж тоді річ? Чи, можливо хтось із гляда­чів, боронь Боже, хоче мати собі таке життя? Чи, може, ці картинки приваблюють? Навряд. Якщо хтось сподівається, що я у цьому творі дам відповідь на мною ж по­ставлені питання — на нього, на жаль, чекає розчарування: для мене все це і досі залишається великою загадкою. Але яюцо хтось поставить ці питання, може, це хоч на крок наблизить нас до відповіді.

Я не перестану повторювати, що пропозицію формує попит: навала, справжня лавина неякісної інформаційної продукції — не наслідок того, що якісь «погані люди» знімають погане кіно і примушують його дивитись: такого кіно ніколи б не знімали, якби воно було непопулярним. Прагнучи прибутків, що цілком при­родно, медіа-промисловість створює той продукт, який дасть цей прибуток. Ви­ходить, глядачі, яким такі фільми подобаються, не просто існують, більше — ім’я їм, як кажуть, легіон...

І де ж той вплив телебачення на людину, — спитаєте ви, — якщо все сказане, навпаки, свідчить про вплив людини на телебачення? А вплив цей тут, зовсім по­руч: неякісна продукція формує смаки тих, в кого вони ще не сформовані. Вона, як та міфічна змія, що кусає себе за хвіст: ми виробляємо те, чого прагнуть, а ті, хто не має бажаної альтернативи, однаково дивитимуться і привчатимуться. «Привчатимуть від дитинства» — на жаль, і в прямому сенсі, і в переносному. Так само формується ставлення до суспільних подій, і що найдивніше — формуються уявлення про ідеал людини, про ідеал людських стосунків, фактично, про все! За останніми дослідженнями, рівень довіри до телебачення у підлітків вищий, ніж рівень довіри до батьків, друзів, учителів! Це ж просто фантастика якась, якась антиутопія: виходить все, що лунає з «залізної патякалки» буде прийнято на віру швидше, ніж будь-що, сказане близькими... Така ситуація особисто мені здаєть­ся хворобливою. І я був би радий, якби міг сказати, що я не підкорююсь впливо­ві мас-медіа: ви знаєте, звідки я маю інформацію про рівень довіри телебаченню, про оці напівміфічні «останні дослідження»? Вже здогадуєтесь? Так, з телебачен­ня. І знаєте що? Я, почувши це, — повірив!

Єдине, чим можу наразі похвалитись, що хоча б частково усвідомлюю цю дивну новітню залежність. Я не проти телебачення: є багато цікавих передач, але вплив медіа на сучасну людину видається мені надмірним і протиприродним. Я сподіваюсь, що у майбутньому ті, хто роблять фільми та телепередачі, стануть чеснішими та відповідальнішими, а ті, хто їх дивиться, знайдуть у собі сили змі­нити власні смаки, подолати цю залежність, виробити критичне ставлення до цього. Поки ж що на це залишається лише сподіватись...

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 10 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016