Пятница, 09 Декабрь 2016, 13:34
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 31
Гостей: 31
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Фотографування - МОЕ найбільше захоплення!

Коли хтось вирушає у подорож, обов’язково бере із собою фотоапарат. Ми привозимо фотознімки з відпочинку, намагаємось зафіксувати на плівці якісь важливі події: родинні свята, спілкування з колегами та друзями тощо. Але біль­шість із нас, напівсвідомо клацаючи фотоапаратом, не замислюється, що фото­графування може бути мистецтвом...

Фотографія — моє відносно нове захоплення. Я ще не знаюся на техніці, із ви­бором потрібного обладнання мені допомагає старший брат, та й якість моїх фото іноді недостатня. Але для мене фотографування — не побутовий атрибут, не щось звичайне, а творчий процес, процес пошуку.

«Зупинися, мить, ти прекрасна!» — написано у Шекспіра. Ці рядки часто лу­нають у мене в голові, для мене вони є гаслом мого нового заняття.

Зараз я пробую себе у фотографії, найбільше мене приваблює робота з портрет­ними фото. І вже такими банальними, безбарвними бачаться мені тепер знімки, де люди просто сидять поруч або стоять на тлі пам’яток архітектури чи деінде. Знім­ки ж можуть зафіксувати найменші порухи людських емоцій, відобразити особис­тість, створити образ. Зараз всі мої сили спрямовані саме на це: «Кожна людина унікальна. І людина, що знаходиться зараз поряд із тобою, теж унікальна, — кажу я собі, беручи до рук фотоапарат, — ти маєш схопити цю унікальність, передати її». Такі настанови допомагають мені ставитись критично до власних робіт, вміти зна­ходити надзвичайні миті, незвичні ракурси, не боятися експериментувати.

Мені здається, що фотомистецтво має такі ж самі можливості, як і кіно, як і живопис, навіть, як література! Тим складнішою є ця техніка: я маю відобрази­ти психологічний стан людини в одному фото, я не можу дозволити собі розкіш оповідати про настрій протягом години фільму чи кількох сторінок тексту. Одна миттєвість, один жест, один випадковий рух — все, що в мене є! Тим ціннішими видаються вдалі знімки, тим кропіткішою праця. Я відчуваю себе мисливцем на миті, майже чарівником — я вмію зупиняти час! Я вмію дарувати цей зупинений час іншим! Я можу говорити без слів!

Особливим жанром є фотографування людини разом з тваринами чи на тлі природи. Справжнім гуру цього жанру для мене є відомий сучасний фотомайстер Грегорі Колберт. Вперше я дізнався про нього з телевізійної передачі, а потім знайшов його фото в інтернеті. Він багато мандрував екзотичними країнами, на­віть тривалий час жив там. Тільки погляньте на його роботи! Він зміг відобразити не просто окремих людей: одним циклом робіт він показав «цивілізованому світо­ві» (зараз я свідомо пишу це у лапках) світ інший — світ, де люди все ще живуть у гармонії з дикою природою. Гепарди, слони, екзотичні птахи, а поруч — люди, навіть не поруч, а разом, розумієте, разом із ними! Я не знаю, як він досяг такого ефекту, але результат фантастичний! Річ навіть не в екзотиці, а в особливому під­ході, коли фотохудожник вміє знайти те, що до нього було прихованим, він ніби вказує на це легеньким жестом, самими натяками: «От, дивіться, є й таке в без­межному різноманітті нашого світу. Ні, не дивіться... Відчувайте! Відчуваєте?..»

Працюючи з портретним фото, я пробую різні, скажімо так, декорації. Різни­ми виходять знімки серед великого міста чи на тлі природи, в приміщенні чи на­дворі. Тут для мене важливо передати не лише образ людини, а й дух місця. Я на­магаюсь використовувати контрасти чи, навпаки, підкреслювати гармонію.

Зізнаюся, іноді я впадаю у відчай: з десятків зроблених фото мені подобаєть­ся одне чи два. Але я втішаю себе тим, що хоча б ці два на сотню — вартісні, і я знаю, у якому напрямку рухатись, над чим працювати, що змінювати, а що зали­шити. Із іншого боку, хіба не кожен, хто займається якоюсь творчістю, буває не- задоволений собою? Я заглиблююсь у теорію: вивчаю історію фотомистецтва, тех­ніку, роботи відомих майстрів. Це допомагає мені відчути впевненість. Поки що я побоююсь думати про це, але було б чудово, якби фотографування стало моєю професією, тоді я б просто обожнював свою роботу! Іноді ж мені навпаки здаєть­ся, що я нездара і краще б мені залишити все це, але тоді я втішаю себе тим, що я — мисливець на чарівні миті, я вмію зупиняти час! Тільки — тссс, нікому не ка­жіть!.. Не кажіть, бо настане час і я сам скажу — своїми роботами...

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 17 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016