Пятница, 09 Декабрь 2016, 15:25
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 35
Гостей: 35
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Мій погляд на дружбу

Стільки сказано і написано вже про дружбу, що навіть якось рука не підіймаєть­ся знову торкатися цієї теми: вже, здавалося б, усе сказано до мене. Стільки типів, різновидів, якщо можна так сказати, дружби створено в літературі, у філософських творах, що годі й починати говорити про те ж саме: однаково повторишся. Але не­можливо жити, будувати стосунки з оточуючими, не склавши власного, в чомусь не­хай банального, а в чомусь — принципово індивідуального погляду на все це. Тож, зараз моє ставлення до багатьох речей тільки формується, але я сподіваюсь, що пись­мові роздуми допоможуть мені краще зрозуміти себе, впорядкувати окремі думки.

Заведено вважати, що друзі обов’язково поєднані якимись спільними погляда­ми, спільними захопленнями... У такому розумінні друзі перетворюються на ко­лег чи однодумців, чи просто людей, що роблять якусь справу разом. Частково я, звісно, згоден із цим твердженням, але ж не вповні. Спираючись на власний до­свід, я ризикую стверджувати, що справжніх друзів поєднує певна душевна близь­кість, таке невимовне почуття, спорідненість душ — так, мабуть. Але ж ця незбаг­ненна, неземна близькість не обов’язково має виявлятися у чомусь конкретному: можна мати принципово різні погляди на мистецтво, на політику, на будь-що, мати різні професії, займатись і захоплюватись різними речами, а все ж — бути друзями. Що ж тоді поєднує людей, що служить тим фундаментом, на якому бу­дується спілкування? Не знаю, для мене це загадка, але дружба без спільних дій, дружба в глибині, а не на поверхні повсякденної діяльності — така дружба існує! І, як на мене, справжня дружба завжди ґрунтується на чомусь такому незбагнен­ному, на чомусь не повсякденному. Добре, коли друзі роблять спільну справу, але й без цього дружба не стає неповноцінною. Така моя думка.

А ще я хочу сказати, що друг — це людина, яка має беззаперечне право чини­ти на власний розсуд: навіть яюцо наші погляди не збігаються, і я вважаю дії мого друга неправильними, я можу хіба що висловити власне ставлення, але я ніколи не нав’язуватиму своїх переконань, принципів тощо. І для мене це важливо: свобода обирати — чи не найцінніше, хоча й чи не найважче, що дано природою людині. І я хочу, аби мій друг не був обмежений чужими (тобто моїми) переконанням навіть у спілкуванні зі мною. Друг — це людина, яка не залишить тебе у біді, але якщо мій друг із якихось міркувань відмовляється мені допомагати, — це нічого, зрештою, не змінить! Це, може, звучить трохи незвично, але для мене це важливо. Бо прохання тим і відрізняється від вимоги, що у проханні можна відмовити. Мені прикро ди­витись, як люди зв’язують себе численними зобов’язаннями, які виходять далеко за межі відповідальності за власні вчинки чи чогось такого. Часто можна почути: «Ти мій друг, і ти мені винен (будь-що: увагу, час, допомогу, що завгодно)». Зараз я прагну якомога далі відійти від примусу, такого характерного для людських сто­сунків: нехай допомога буде від щирого серця, нехай людина має право побути сама і не бачитися навіть із друзями, якщо не хоче того на певному етапі чи в певному настрої — такими видаються мені дружні стосунки в ідеалі.

Однією з головних засад справжньої дружби для мене є щирість. Нехай іноді дуже важко висловити всі свої почуття, але без прямого обговорення, без доброзич­ливого висловлення власних невдоволень, якщо такі виникають, неможливе нор­мальне спілкування. Щирість і чесність — надзвичайні людські риси, які так рідко трапляються, але тим цінніші. І безумовно, повага одне до одного. Повсякденна ввічливість, вирішення проблем без взаємних образ, без роздратування й гарячко­во кинутих обвинувачень, — здавалося б, просто формальності, такий собі етикет, але ж наскільки такі речі здатні отруїти найтепліші, найсвітліші стосунки!

Ми часто обговорюємо зі знайомими питання дружби, любові, родинних сто­сунків, — взагалі будь-яких форм людських взаємин. Я знаю, що багато хто ще вагається, тільки складаючи для себе поняття про ідеал цих взаємин, про головне та другорядне в них. Мені приємно, коли мої міркування допомагають близьким знайти власні відповіді. Коли ж мої погляди не збігаються зі ставленням моїх дру­зів — я визнаю за ними право на власні принципи, бо свобода вибору і взаємна повага — і це не зайве ще раз повторити — є тим, на чому я хочу і в майбутньому будувати свою дружбу з людьми.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 6 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016