Пятница, 09 Декабрь 2016, 05:46
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Якби я створював музей... (твір-фантазія)

Минулого року на уроці української літератури я дізнався, що у музеї Ольги Ко- билянської у Чернівцях зберігається — ви не повірите! — зелений костюм для їзди верхи, щипчики для вищіпування брів та пляшка з морською водою, подарована письменниці, яка ніколи не бачила моря, її подругою-художницею! Після уроку ми обговорювали це з однокласниками: нехай вже одяг, він хоч якось характеризує людину, але щипчики... — для чого? Ці побутові дрібнички — й у музей, для чого?

Такою була думка більшості, але не моя думка. Мені особисто шкода, що у музеях, присвячених життю видатних творців — художників, письменників, поетів — немає оцих побутових дрібничок, улюблених маленьких речей, адже саме вони і створю­ються образ людини, часто характеризуючи її більше, ніж улюблені книжки чи на­писані нею твори. Так, це питання дискусійне, але моя думка саме така.

Якби я створював музеї... О, якби я створював музеї, я б намагався зробити щось зовсім оригінальне. Після того обговорення з друзями я довго фантазував на самоті й от що вигадав. Часто дрібні деталі, що так багато можуть сказати про людину, навіки втрачено, але ж це твір-фантазія, тому я маю повне право вигаду­вати досхочу, а я це ой як люблю!

Отже, я пропоную створити музей забутих і загублених речей. Мені було б ці­каво дізнатися, які речі — книжки, парасолі, шалики, рукавички — загубили чи забули в потягах, в парках, в гостях видатні особи минувшини. Мені цікаво, в яких капцях вони ходили вдома, так, для мене це має значення. Якби можна було відшукати все загублене, зібрати в одному приміщенні й підписати таблички: «оці шкіряні рукавички Ольга Кобилянська загубила такого-то року», а «оці окуля­ри Іван Франко залишив випадково у приятеля»... Я думаю, що це було б цікаво.

А ще, коли я вже ризикую «безкарно» фантазувати, найбільшою моєю мрією є створення таких двох музеїв: музею снів та музею сміху. Я спробую пояснити свою думку. От наші сни — це ж унікальне явище, ніхто не бачить однакових снів, навіть більше — одна й та сама людина не бачить за життя двох однакових снів. Хіба вам не цікаво, які сни бачив Сократ? А що снилося Олександру Македон­ському чи Достоєвському? А Гоголю? Оце був би найунікальніший музей! Зараз я уявляю собі приміщення з неяскравим світлом, з багатьма просторими порожніми кімнатами, кожна з яких пофарбована в певний колір і відповідає одній з видат­них постатей, у кожній кімнаті — великий екран, на якому цілодобово транслю­ються сни цієї людини. Кожен з відвідувачів може прийти подивитися сни люди­ни, чия творчість особливо йому до вподоби, а може вільно вештатися кімнатами, мандруючи з одного сну в інший. Так, це фантазія, але ж яка!

А ще — музей сміху. Не лише очі — дзеркало душі, й сміх, сам звук сміху: низький оксамитовий чи високий і дзвінкий, різкий чи стишений, доброзичли­вий чи саркастичний... У цьому третьому моєму музеї відвідувачі могли б вдягну­ти слухавки і почути сміх тих людей, що давно пішли з життя, але залишили нам свій творчий спадок. Хіба ви не дізналися б більше про свого улюбленого пись­менника, якби почули, як він сміється?

Мені подобається уявляти себе відвідувачем і одночасно творцем таких музеїв: музею сміху, музею снів і музею загублених речей... я думаю, що коли ми не мо­жемо створити такі музеї в реальності, було б принаймні цікаво поміркувати про це. Колись, можливо, я навіть напишу кілька оповідань, присвячених снам видат­них людей, у яких спробую уявити, якими вони могли б бути: «Такі сни міг би ба­чити ...» — так я назву цей цикл творів. А поки що я фантазую над уявними музе­ями, над мандрівками в часі та просторі. Друзі часто називають мене мрійником, але я не ображаюсь: моє життя не було б таким цікавим без подібних роздумів.

Поки мої фантазії залишаються невтітеними, я часто відві дую звичайні музеї і, ви знаєте, у них теж багато неочікуваного та майже фантастичного — треба тітьки вміти побачити, треба тітьки хотіти побачити!

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 10 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016