Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:45
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 30
Гостей: 30
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Мій улюблений кінофільм

Кінематограф як новий вид мистецтва існує відносно недавно, але стрічок за цей час було знято просто неймовірну кількість. І дуже важко визначити найулюб­ленішу з них, коли побачено їх було сотні. Так само важко назвати улюблену кни­гу або улюблену музику.

Я розповім тільки про один фільм, один з найулюбленіших. Це фільм «По­смішка Мони Лізи». Його було знято 2003 року в Сполучених Штатах, але це не дуже важливо. Важливіше інше, а саме те, що ця стрічка дивовижно поєднує лег­кість, сказати б навіть, доступність для розуміння, і сенс. Той самий сенс, якого так не вистачає іноді масовому мистецтву.

Викладачка історії мистецтв Кетрін Уолсон, її роль виконує Джулія Робертс, приїздить до маленького провінційного містечка, де працюватиме у навчальному закладі для дівчат. Дія відбувається на початку 50-х років XX сторіччя. Попри позір­ну віддаленість у часі, усі події, викладені у фільмі, порушують проблеми більш за­гальні, може, не філософські, але етичні, моральні, соціальні, а це вже дуже багато.

Яке місце жінки у суспільстві? Що таке мистецтво? Що є справжнім мисте­цтвом, а що — минуще? Чи може людина мати власні ідеали, чи має право об­стоювати їх або повинна підкоритися «встановленим правилам»? Як завоювати повагу людей? Я не ризикну стверджувати, що на ці питання цей фільм дає від­повідь, але він ці питання ставить. Принаймні ставить. І глядач — мимоволі чи свідомо — замислюється над ними.

Студентки Кетрін Уотсон — не діти, а молоді жінки. І коли у сучасних нам умовах перед жінками іноді стоїть проблема вибору між кар’єрою та родиною, то у ті часи навіть просто навчання в університеті, будь-які заняття, окрім ролі ма­тері, дружини, домогосподарки зрештою, вважалися чимось не те щоб неприпус­тимим, але дивним, епатажним, неприйнятним. Здавалося б, у суспільстві 50-х родина є найбільшою цінністю для жінки, а моральність і духовна чистота — без­заперечними чеснотами. Але ж ні... На своєму шляху Кетрін зустрічається з ли­цемірством, брехнею і нерозумінням, із обмеженістю людей у їхньому сліпому наслідуванні традиції, коли традиція перетворюється на шаблон, втрачаючи своє внутрішнє духовне наповнення. Та й, попри таку зацикленість більшості жінок тих часів на шлюбі, не можна сказати, що всі вони поводяться дуже морально. Але це життя, таким воно було тоді і таким залишиться.

Мені імпонує образ головної героїні, чудово, що режисер не робить її ідеалом: вона не просто такий собі носій прогресивної ідеї, вона — жива людина зі своїми ілюзіями, помилками, почуттями й емоціями. Одна зі студенток Кетрін — Бетті — є яскравим прикладом відмирання традиції: вона виходить заміж, і дуже яро обстоює «справжнє призначення жінки», але нещаслива у шлюбі, бо ця молода родина на­родилась не завдяки почуттю, а як домовленість, такий собі розрахунок щодо того, як заведено, як правильно, як годиться. Бетті — суперечлива особистість, вона час­то чинить необдумано, але з часом, окрім вкладених у неї ідеалів, вона формує свої, приходить до розуміння інших, до розуміння себе. І ця еволюція в ній показана не­хай без глибинних рефлексій, але правдоподібно та послідовно.

Доля кожної дівчини складається по-своєму: хтось залишається вірний своїм попереднім переконанням, хтось сприймає ідеї Кетрін, кожна з них вчиться роби­ти вибір, і життя кожної з них так чи інакше змінюється під впливом міс Уотсон.

Лекції і професійні погляди героїні, звісно, не є головним предметом зобра­ження, але вони теж дають поживу для роздумів. Багато уваги Кетрін приділяє су­часному їй мистецько-історичному процесу. Сучасне мистецтво... Із плином часу в цей термін вкладають різні сенси. Колись, ясна річ, і Леонардо да Вінчі був «су­часним мистецтвом». Але незмінно «сучасне мистецтво» стикається з нерозумін­ням, дискусіями, виправданими і невиправданими звинуваченнями в чомусь. Те саме відбувається і у зображені часи. Традиція проти нового в мистецтві — така

проблема хвилює Кетрін, коли вона дивиться нові картини; традиції проти ново­го в житті — така проблема хвилює Кетрін і деяких з її студенток, коли доводить­ся стикатись із реальним життям. «Я не змушую вас писати есе про цю картину, просто подивіться на неї і подумайте, — і це єдине ваше завдання на сьогодні», — говорить Кетрін своїм студенткам на одному із занять. Так, стрічка «Посмішка Мони Лізи» не є високоінтелектуальним, філософським чи експериментальним фільмом. І він не обов’язково має подобатись. Просто подивіться і подумайте — і це єдине завдання глядача під час перегляду цієї стрічки...

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (20 Ноябрь 2016) | Просмотров: 6 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016