Четверг, 14 Декабрь 2017, 00:17
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 17
Гостей: 17
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

ЖипЕві переконання В. Стуса: «Довіку не буде із мене раба...»

Надія Світлична так написала про Василя Стуса: «Є трагедія народу, і Василь Стус — символ цієї трагедії».

Ці глибокі і сповнені розпачі слова дуже вразили мене. Насправді, життя В. Стуса було суцільною боротьбою: боротьбою за людську гідність, за власні погляди, за право на творчість та за просте, на перпіий погляд, право жити за власним розсудом. Зрештою, навіть права на життя було позбавлено геніального поета: він загинув у таборі.

Самою своєю постаттю, образом незламної та сильної людини Василь Стус вже кидав виклик системі, і система боролася з ним, закатувавши його до смер­ті, проте ... — не перемогла! Згадуючи відомий вислів першого українського фі­лософа Григорія Сковороди, можемо сказати, гцо світ так само ловив Василя Стуса і так само не впіймав його.

Життєві погляди поета почали формуватися з самого дитинства: від матері, яка знала безліч народних пісень, майбутній митець сприйняв рідне слово та об­раз рідної землі, який назавжди залишився у серці В. Стуса. Втомлений «зросій- щеною» Донеччиною поїхав вчителювати на Кіровоградгцину, служив в армії, пізніше все життя В. Стуса сповнилося боротьби за свої погляди, ув’язненнями та цькуванням з боку ідеологічної системи. Твори заборонялися, збірка творів «Птах душі», написана в таборі, так і не побачила свого читача: за одними дани­ми, її було знигцено, за іншими — вона й досі зберігається в архівах колишнього КДБ, «цілком таємна»...

Василь Стус у своїх статтях та гцоденникових записах багато писав про себе, своє життя, розмірковував над життям народу, писав листи маленькому синові з в’язниці, де висловлював власні життєві переконання. «Один з найкращих дру­зів — Сковорода», — писав поет у таборовому зошиті. Читаючи його поезії, ми часто помічаємо схожість поглядів Сковороди та Василя Стуса.

Розмірковуючи над сучасністю, поет ніколи не опускав рук, вважаючи, що бездіяльність є великим гріхом проти народу, і неважливо, як оцінить твої дії офіційна ідеологія. Незадовго до смерті В. Стус напише: «Тепер мені байдуже, як мене називатимуть: націоналістом, чи шпигуном, чи зрадником. Я знаю своє і надто катастрофічне духовне існування мого народу, щоб можна було сидіти, склавши руки».

Василь Стус гостро критикував офіційну форму української культури, тоб­то дозволені владою заходи, зведені до етнографізму, беззмістовні та поверхне­ві. Гостро боліли поетові заборони української літератури, справжньої літерату­ри світового рівня на догоду «програмним» творам: «Яка може бути література, коли вона не має половини авторів? І авторів першокласних — таких, як Вин- ниченко. Хвильовий, Підмогильний. Ось і маємо прозу колгоспних підліт­ків — один співучіший за іншого, один солодший за іншого, з мовою сільської бабусі, яка без «енька» слова не вимовить, тобто типову колоніальну літературу- забавку», — палко запитує митець.

У своїх творах Василь Стус з усією повнотою відобразив свої погляди на життя, він залишався так само твердим і незламним і в побуті, і в творчості, і на кадебістських допитах. Так, Василь Стус був насправді символом трагедії народу (за висловом Н. Світличної), але він був і символом сили народу, його незлам­ності та героїзму.

Я думаю, образ Василя Стуса є надзвичайно важливим для української лі­тератури та культури, сам життєвий шлях митця може навчити нас багато чого.

Василь Стус — людина незламної волі, яка жодного разу у своєму житті не скорилася обставинам, які б вони не були, не втратила віри в свої ідеали, хоча

 

саме ці ідеали і привели його до смерті в ув’язненні... У таборовому зопіиті, ніби передчуваючи страпіний кінець, В. Стус написав: «Ціную здатність чесно по­мерти. Це більпіе за вертисифікаційні вправи!» Ця людина, видатний поет та символ цілого покоління, як ми бачимо з його життєпису, мав талант від Бога: не тільки талант чесно померти, але й талант чесно прожити сповнене випробу­вань життя, ставпіи прикладом для наслідування для своїх нагцадків, яким по­щастило жити в інпіих історичних умовах...

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 24 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017