Среда, 28 Июнь 2017, 12:32
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 9
Гостей: 9
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Зміст психологічного есе Дж. Джойса «Джакомо Джойс»

Чи можна щось розповісти через уривки спогадів, марення, мрії? Адже сю­жет будується за допомогою низки подій, образів. Проте для імпресіоністичного твору сюжет неважливий. Сюжетом є вже саме життя людини, здатної мислити, відчувати, згадувати й порівнювати свої враження з тим, що вже існують у неза­лежному зовнішньому світі поза її свідомістю. Саме з таких позицій слід стави­тися до твору Джеймса Джойса «Джакомо Джойс».

Хтось із дослідників вказує на автобіографічність твору, хтось на техніку «по­току свідомості». Але безперечним є одне: це витончений витвір мистецтва, який здатен оцінити той, хто готовий погодитись із неодномірністю і багатством форм мистецтва. Тут не може бути стандарту, до цього мистецтва важко підступитися зі стандартними мірками. Не в тім річ. Перед нами історія кохання, подана че­рез уривки спогадів, часом позбавлених видимої логіки, через звукові й емоційні образи-враження. Та тут, зрештою, своя логіка — логіка емоцій, логіка асоціацій, логіка змученої душі. Увесь знайомий і давно відомий в усіх подробицях мате­ріальний світ набуває зовсім іншого забарвлення. І тоді народжуються асоціацїї, подані через виразні метафори: «Мій голос помирає в луні власних слів, помирає, немов стомлений мудрістю голос Вічного поклику, що озвався був до Авраама, відлунюючи на пагорбах». Це розповідь про вічний поклик кохання, коли герой, як і кожна людина, ладен іти на нього, аби тільки він звучав і кликав. І тоді увесь світ набуває іншого звучання — музика, література, живопис, філософія — усе че­рез кохання. Голос любові, говорить автор, так гучно бринить, може, тому, що герой не годен позбутися фрази, кілька разів повтореної: «Молодість має свій кі­нець». Але й у змісті цієї фрази своя нескінченність. Вона в тому, що молодість минає, але поки живе людина, вона здатна відчувати світ тільки через любов.

Ось чому такі манливо-спокусливі, свіжі спомини: «У серпанку вогкого вес­няного ранку над Парижем плине тонкий запах: аніс, волога тирса, гарячий хлібний м’якуш. І коли я йду мостом Сен-Мішель, синювато-сталева провесня­на вода крижанить моє серце». Мінливе і прекрасне життя, сповнене пахощів, звуків і кольорів. І усе це герой пізнає й цінує, бо кохає. Все на світі має зна­чення і набуває особливого сенсу, бо «Вона стоїть поруч мене, бліда і змерзла, огорнута тінями темного, як гріх, нефа, її тонкий лікоть коло моєї руки».

Отож насправді смисл психологічного есе «Джакомо Джойс» — перипетії ко­хання, подані саме через «потік свідомості», який дає найточніше уявлення про емоційний стан героя. Цей твір є своєрідним гімном здатності кохати і жити цим почуттям. А його вічна загадка в тому, що кожен побачить у цьому творі ще щось невловимо особисте, своє.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 15 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017