Четверг, 19 Октябрь 2017, 11:12
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 42
Гостей: 42
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Нові течії і тенденцій в поезії австрійського поета Р. М. Рільке

  1. Перші кроки. (Повне ім’я австрійського поета Райнера Марія Рільке — Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке. Він народився 4 грудня 1875 року у Празі у родині службовця залізниці, колишнього військового у відставці Йозефа Рільке та його дружини, дочки імператорського радника, Софії, яка мала літературні нахили і навіть 1899 року видала хроніку свого життя в афоризмах — «Ефемериди». Саме вона прищеплювала синові праг­нення до літературної творчості. Перші вірші Рільке надрукував у празьких газетах 1891 року, однак його батько вимагав, аби син займався поезію по­між справою — військовою професією або юриспруденцією. Відтак Рільке навчався спочатку у військовій школі; після визнання його непридатним через стан здоров’я батько влаштував його до торгової академії в Лідсі, а за півроку брат з боку матері Ярослав зажадав, аби племінник здобув юридич­ну освіту у Празькому університеті, щоб було кому передати адвокатську контору.)
  2. Перші збірки. (Навчаючись у Празькому університеті права й філософії, Рільке познайомився з племінницею чеського поета Юліуса Цейєра Вале­рією фон Давід-Ронфельд і на її кошти видав 1894 року поетичну збірку «Життя і пісні», присвячену їй. Цей збірник був невдалим, і сам поет вима­гав вилучити його з книжкових крамниць. Але через рік вийшла книга імп­ресіоністичних віршів «Жертви ларам». У цій книзі почала формуватися одна з головних особливостей його творчості — поєднання музикальності та кон­кретності образу. Лари — це шановані в Римі добрі духи, що охороняли дім і родинне щастя. Кажуть, вони не залишали дім і після від’їзду господарів. Отож назва книги символічна — прощання з батьківщиною, адже наприкінці 1896 року Рільке, порвавши з родиною, виїжджає з Праги.)

ПІ. Данина літературній моді. (Після кількох років подорожування Європою, вивчення філософії у Мюнхенському університеті і переїзду до Берліна ви­ходять два характерні збірники віршів. «Вінчаний снами» (1896) — збірник, у якому поет, наслідуючи модні напрями європейської думки, намагається відсторонитися від повсякденної дійсності. Центром його поетичного дослі­дження світу стає внутрішній світ людини, а головними темами — сон, мрія. Збірник «Сочельник» (1897) має варіант перекладу російського «Адвент», тобто «чужий», «зайда». Головним мотивом збірника є очікування змін — чекання кохання, Різдва, повороту у творчості.)

  1. «Часослов» — щоденник православного ченця. (Познайомившись з Лу Андреаз-Соломе, поет разом з нею відвідав Росію та Україну. В Україні він побував у Києві, Кременчуці, Полтаві, Харкові. Враження від зустрічей з Л. М. Толстим, І. Рєпіним, Леонідом Пастернаком та спостереження за мен­тальністю слов’ян спричинилися до написання трьох своєрідних книг: «Кни­га про чернецьке життя» (1899), «Книга паломництва» (1900), «Книга про злиденність і смерть» (1902), які були видруковані разом 1905 року. У збірни­ках дивовижно поєдналися враження від подорожі до Росії, думки, що свід­чать про захоплення німецькою містикою, та романтичні інтонації. Багато які з віршів подібні до молитов. Ліричний герой напряму говорить з Богом, це роздуми про Бога, людину і світ.)
  2. Нові тенденції. (Після дворічного перебування в колонії Ворпсведе побли­зу Бремена та одруження з Кларою Вестхофф Рільке отримав замовлення на книгу про Родена, та, від’їхавши до Парижа, почав працювати секретарем у знаменитого скульптора. 1903 року замовлену монографію про Родена було написано. 1904 року виходить перша редакція одного з найпопулярніших творів Рільке «Пісня про кохання і смерть корнета Отто Рільке» (у подаль­шій редакції Крістофа Рільке). Це поема у прозі. Після подорожі до Сканди­навії та захоплення філософією данського філософа Серена К’єркегора того ж 1904 року з’явилися перпіі начерки до екзистенціалістського роману «За­писки Мальте Лаурідса Брігге». Цей роман багато в чому випередив художні відкриття літератури екзистенціалізму.)
  3. «Нові вірпіі». (Цей збірник знаменує певні зміни у художніх уподобаннях та світогляді Рільке. Він вийпіов протягом 1907—1908 років. Вірпіі, які увійпіли до збірника, поділяються на кілька циклів, кожен з яких присвячений пев­ній темі: міста та архітектурним пам’ятникам («Собор святого Марка»), кар­тинам французьких живописців («Викрадення», «Спокуса» — за картинами Сезанна; «Балкон» — за мотивами живопису Мане), подіям біблійної історії («Гефсиманський сад»), героям античних міфів («Леда», «Орфей. Евридіка. Гермес») тощо. Головне — внутріпіній світ людини. Великого значення для нього також набувають речі. Вірпіі про речі виділено в окремий цикл, вони близькі до східної поезії споглядання. Цей збірник відкриває новий період у творчості Рільке.)
  4. «Дуїнські елегії». (Після знайомства з княгинею Марією фон Турн-унд Таксис на її запропіення Рільке перебував у родовому замку Таксисів Ду- їно на березі Середземного моря. Там з’явилися «Дуїнські елегії» (інколи «Дуїнезькі»). Закінчив роботу над збірником Рільке аж через десять років по тому у півейцарському замку Мюзо, купленому для нього друзями. Жанр елегії передбачає скарження на певні обставини особистого життя. Отож тон елегій сумний, а мова часом не зовсім зрозуміла і затемнена свідомо. Герой тепер звертається не до Бога, як це було у «Часослові», а до темних глибин свідомості, до емоцій читача. Центральні образи «Елегій» — ангел, людина і лялька, де ангели символізують повноту буття, бо вони — знак довершенос­ті, що надає людині можливості переконатися у власній ницості. (Саме тому «усякий ангел — страшний»). Ангелам протистоять ляльки — символ меха­нічного бездуховного існування. Людина — це синтез «ангела» і «ляльки». Але для людини є багато можливостей самому себе створити. І запорукою всього є віра і любов.)
  5. «Сонети до Орфея». (Це цикл із двадцяти дев’яти віршів, написаних пара­лельно з «Дуїнськими елегіями». Проте життєствердний тон збірника кон­трастує з «Елегіями». Орфей — центральний образ циклу — це співець, поет, що своїм мистецтвом здатний впливати на оточуючих, підкоряти дикі пле­мена своєю музикою. Повернувшись зі світу тіней, орфей ще яскравіше від­чуває красу світу земного, йому відкриваються справжні людські цінності. «Сонети до Орфея» є зізнанням у коханні до світу, радісним прийняттям буття. Отже, у творчості Рільке дістали відображення чи не всі найвідоміші модерністські течії й тенденції початку XX століття. У його творчості втіли­лися також найважливіші філософські відкриття мистецтва, чи не головним з яких було те, що Всесвіт створюється в самій людині і через її внутрішній світ він пізнається.)
Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 34 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017