Воскресенье, 25 Июнь 2017, 01:58
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Роздуми про велику силу мистецтва у поезії Р. М. Рільке

Чому саме Рільке видавець серії «Мистецтво» Ріхард Мутер замовив моногра­фію про видатного скульптора Родена? Це був безпомилковий вибір, бо вже тоді саме австрійський поет Райнер Марія Рільке продемонстрував інтуїтивне розу­міння ролі мистецтва у людському житті. Поета, що став секретарем видатно­го скульптора, вразила в його роботах точність форми, предметність, виразність його пластичних робіт. Проводячи паралель між пластичним і словесним мисте­цтвом, Рільке переглядає й свої естетичні критерії. Від містичної суб’єктивності «Часослова» він переходить до об’єктивності «предметного» вірша — до віршів про речі, зібраних у «Нових віршах». Річ стає моделлю світу, вбираючи у свою мистецьку форму саму суть Всесвіту. Так поєднується у мистецтві світ речей зі світом духу. Тож роль мистецтва стає очевидною: воно є засобом пізнання і ро­зуміння світу. Так народжувалися головні теми й мотиви вершинних для твор­чості Рільке збірників «Дуїнезькі елегії» та «Сонети до Орфея». У мистецтві і через мистецтво розв’язуються проблеми взаємозв’язку життя і смерті, трагічно­го розриву у відносинах чоловіка та жінки, сутності і покликання самого мис­тецтва. Вже у «Дуїнезьких елегіях» поет намагається осмислити вічний зв’язок: буття — смерть — кохання — творчість. Так уперше виникає думка про те, що буття не вичерпується життям, але його складовою є також смерть. Ця думка відображена у творі «Орфей. Еврідіка. Гермес». Людині важко зрозуміти те, що ніхто не розтлумачив у цьому надто часто пояснюваному світі з його прагненням усе позначити датами початку і кінця. Тому у «Дуїнезьких елегіях» з’являються образи-символи: янгол, людина, лялька. Так Рільке намагається пояснити засо­бами мистецтва складність світу й марність людських сподівань воскресити по­мерле. Так у вірші «Орфей. Еврідіка. Гермес» Рільке подає відому історію з міфу про Орфея по-новому. Орфей є своєрідним образом-символом мистецтва — найвищого прояву людської культури. Йому підкоряється все живе, бо він зача­ровує своїм мистецтвом і людей, і звірів, і навіть богів. Але мистецтво живить­ся любов’ю. Отож орфей ладен спуститися за померлою коханою до Аїду, аби лише повернути її зі світу смерті. Але цього не судилося, бо:

Вона в собі все скупчилась, посмертям наповнена по вінця.

Як плід вбирає солодощі й тьму, вона ввібрала в себе смерть велику, таку нову, що й не збагнути їй.

Чого не міг зрозуміти тоді Орфей? За міфом, він не повинен був оглядатися, але оглянувся. За твором Рільке, це набуває іншого, філософського тлумачення: завдання поета не в тому, аби щось чи когось повертати зі світу тіней, адже його кохана «тепер вона ступає поруч Бога», а в тому, щоб славити землю й життя. А життя — це і є постійне прощання, бо смерть неминуча. Отож завдання Орфея (читай — митця) в осмисленні вічного закону перетворення й відродження, пе­ретворенні реально існуючого світу — «видимого» на світ «невидимий».

Отже, для Рільке мистецтво було то шляхом пізнання Бога, то шляхом до внутрішнього світу людини, то можливістю чи спробою проникнення у світ «ре­чей», але завжди залишалося вершинним проявом людської культури і засобом пізнання світу — найточнішого за все.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 12 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017