Четверг, 14 Декабрь 2017, 08:25
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 38
Гостей: 38
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Сторінками любовної поезії А. Ахматової

Жіноча душа — завжди таємниця. В ній вир почуттів, емоцій. І не кожна жінка може їх висловити до кінця. Геніальному російському поету Анні Ахмато- вій був даний від Бога дар передати всі найтонші відтінки жіночих переживань. Сама Ахматова зазначала, що вона навчила жінок говорити.

Ще зовсім молодою Ахматова стала знаменитою. Слава прийшла до неї вже після першої збірки «Вечір» (1912) і зросла після «Чоток» (1914), яку перевида­вали дев’ять разів поспіль, а згодом — ще більше. До 1917 р. жодна книга ново­го російського поета не була перевидана стільки разів. Вірші хвилювали читачів своєю щирістю, тонким психологізмом, широкою гамою почуттів. Своєю від­вертістю вони нагадували сторінки щоденника.

Так беспомощно грудь холодела.

Но шаги мои бьши легки.

Я на правую руку надела Перчатку с левой руки.

(«Песня последней встречи»)

Остання зустріч з милим. Хвилювання, душевний біль. Запона — вся у сво­єму почутті, вона не бачить нічого навколо себе, не тямить, де ліва рука, де — права, а три сходинки, що ведуть від любого, здаються безкінечними. Як багато сказано кількома фразами!

Лірична героїня Ахматової здатна на безумовне почуття, вона кохає свого об­ранця таким, як він є, з усіма його вадами.

У меня єсть ульїбка одна:

Так, движенье чуть видное губ Для тебя я ее берегу —

Ведь она мне любовью дана.

Все равно, что тьі нагльїй и злой.

Все равно, что тьі любишь других.

У першій частині триптиха «Збентеження» зображено жінку в передчутті ко­хання. Променистий бентежний погляд прекрасних очей, який ніби бачить лі­ричну героїню до дна душі, породжує відчуття, що вона підкорена:

Бьіло душно от жгучено света,

А взглядьі его — как лучи.

Я только вздрогнула: зтот Может меня приручить.

Любляча жінка готова віддати все за своє почуття:

Пусть камнем надгробньїм ляжет На жизни моей любовь.

А якщо кохання нерозділене? Тоді опускаються руки, втрачається відчуття польоту.

Не любишь, не хочешь смотреть? о, как тьі красив, проклятьій!

И я не могу взлететь,

А с детства бьіла крьілатой.

 

в інтимних віршах Ахматова пише про втрати, розчарування, біль, яких за­вдає кохання:

Зто просто, зто ясно,

Зто всякому понятно,

Тьі меня совсем не любишь.

Не полюбишь никогда.

І все ж лірична героїня тягнеться до любові, бо в ній — життя:

о, как весело мне думать,

Что тебя увижу я.

Лірична героїня віршів Ахматової всією душею віддається почуттю, проте вона не покірна раба, вона горда жінка, яка не дозволяє топтати своє кохання:

Тебе покорной? Тьі с ума сошел!

Покорна я одной Господней воле.

Свої почуття Ахматова сприймає як послання з небес і в них черпає своє натхнення:

Я ульїбаться перестала,

Морозньїй ветер губьі студит,

Одной надеждой меньше стало.

Одною песней больше будет.

В одному із своїх віршів Анна Ахматова назвала кохання «п’ятою порою року». Із цієї незвичної, п’ятої, нею побачені інші чотири, звичайні. У стані ко­хання світ бачиться заново. Загострені і напружені всі відчуття. І відкривають­ся незвичайність звичайного. Людина починає сприймати світ з десятикратною силою: зірки стають більшими, трави пахнуть інакше, душа розростається до та­ких розмірів, що може вмістити у собі цілий світ. І цей світ, осяяний коханням, передала нам у своїх інтимних віршах Анна Ахматова.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 58 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017