Пятница, 20 Октябрь 2017, 14:29
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 17
Гостей: 17
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Відтворення пульсу сучасної цивілізації у поезії В. Маяковського

Маяковський разом з товаришами-футуристами, здається, увірвався до світу поезії несподіваною формою, гучністю звуку і оригінальністю рим. Багато хто звинувачував його у бажанні просто виділитися, заявити про себе, а між тим він, здається, й не міг по-іншому сказати про свій час. Адже це був час нової циві­лізації.

Можна погоджуватися чи не погоджуватися з його формою, але слід визнати дивовижну точність розуміння свого часу, відчуття його пульсу у віршах поета:

Я вмить закреслив карту буднів, хлюпнувши фарбами зі склянок.

Ці слова можна сміливо вважати епіграфом до всієї поезії Маяковського. Будні урбаністичної цивілізації з її знеособленням людини, сірістю застарілих будинків і звичаїв він розфарбував новими кольорами, змусивши побачити не­звичайне, несподіване серед побуту:

Відкрив я в холодці на блюді Вилицюватість океану.

З   рибин на вивісках строкатих читав я губ нових порив.

Він заперечував вульгарність навколишніх предметів і явищ своєрідною 704

 

іронією щодо світу старого міста, яке придушує людину вже самою атмосфе­рою мегаполіса. Але у віршах Маяковського усе набуває святковості. «Читайте железньїе книги!» — закликає він у вірші «Вьівескам», по-своєму розуміючи оту рекламу типу «жестяной рьібьі». Невипадково вірш «А ви змогли б» завершуєть­ся несподіваною метафорою:

А ви

ноктюрн

змогли б зіграти

на флейті заржавілих ринв?

(переклад П. Воронька)

А й справді, ноктюрн — це ніжна музична п’єса, яку вже точно не зіграєш на такому своєрідному інструменті. Але у світі Маяковського є місце всьому. Так, у вірші «Скрипка и немножко нервно» автор розповідає про дивну подію: скрипка тут «разревелась», оркестр «чужо» на це дивився, не розуміючи чи не бажаючи зрозуміти «скрипкиної речи», і тільки ліричний герой пожалів її, бо зрозумів. Здається, поезія В. Маяковського — це своєрідний порадник для тих, хто бажає навчитися розуміти світ — предмети, тварин, явища, а не те що лю­дей. Як точно передано емоційну картину у вірші «Хорошеє отношение к ло- шадям»! Алегорія вірша досить прозора: «все мьі немножко лошади, каждьій из нас по-своєму лошадь». Або «Как я сделался собакой». Відчуття спорідненості з людством і з усім безмежним світом — ось пафос поезії Маяковського і розгад­ка його популярності. Він абсолютно відкритий, як на долоні, так що іноді на­віть лячно за нього — до оголеного серця так легко доторкнутися й поранити. Може, тому поет так часто говорить «я» і так різко висловлюється: «Нате!» А ча­сом, ніби оговтавшись і пом’якшавши, звертається до нас: «Послухайте!» Ніби закликає побачити разом з ним душевним зором беззахисність світу серед грому і ляскання заліза, серед нової цивілізації, яка народжувалася на його очах. Але поет зрозумів уже тоді: жодна цивілізація не житиме без любові. «Любовь — ото сердце всего», — влучно сказав В. Маяковський.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 35 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017