Вторник, 24 Октябрь 2017, 13:15
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 41
Гостей: 41
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Герої Г. Белля («Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...») та В. Викова («Альпійська балада») - жертви однієї війни

Тема війни виявилася однією з тих, що стали провідними на багато повоєн­них років. Чому це так? Відповіддю можуть бути роздуми про війну як спосіб іс­нування у творах авторів, що колись представляли воюючі сторони. Що викли­кало протест Василя Викова? По-перпіе, те, що війна прийпіла на його землю, руйнуючи нормальне життя, по-друге, те, що війна стала тією екстремальною умовою, яка висвітила в людях не тільки найкраще, але й найгірше — таке, про що, може, й самі герої творів не здогадувалися, не знали про себе. Може, якби не війна, ніколи не став би зрадником Рибак у повісті «Сотников». Чи став би? Василь Биков завжди ставить своїх героїв перед морально-екзистенціальним ви­бором, і саме спосіб вибору визначає ціну особистості. Для Сотникова його ви­бір став шляхом до сходження, а для Рибака — шляхом падіння. Чим керується людина, обираючи між життям і смертю — ось що цікавило письменника. Але не менше письменника цікавило питання про те, чи маємо право ставити люди­ну у таку ситуацію вибору. Для нього війна стала справжнім знаком біди, адже дуже вже часто вона несла не тільки фізичну, але й моральну смерть. Пробле­ми моралі не менше цікавлять і Генріха Белля, який подає свій погляд на війну у новелі «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» Здавалося, ну що поганого в тому, що хлопчиків виховували у прагненні мужності й честі, необхідності за­хищати Батьківщину. Нічого. Якби це не стало частиною цілої низки заходів, що прищеплювали дух войовничості. Очима пораненого хлопчика, колишньо­го гімназиста, якого принесли до будинку його школи, де розмістився шпиталь, автор показує вражаючі деталі. Усі вони свідчать про те, що тут, у цих стінах, де колись навчали наук і мистецтва, почали плекати війну. Характерна деталь: на стіні над дверима крізь фарбу проступає хрест.

Колись ця гімназія звалася школою святого Хоми, а потім перейменува­ли в Адольфа Гітлера. Але не тільки ім’я помінялося — помінялися орієнтири. Замість портретів учених повісили портрети військових — батьків війни. Вони плекали ту війну, вирощували в головах юнаків, у їхньому світобаченні, у їхній свідомості. Вони кликали її. І ось вона прийшла на їхню землю — зовсім не па­радна, не героїчна, оголивши одразу свою суть: війна — це вбивство, це смерть. Яким далеким для них видавався той подвиг спартанців, яким відстороненим. Але тепер фраза з епітафії спартанцям, обірвана на півслові, звучить символом обірваного людського життя. Про що мала б розповісти епітафія цим сучасним «спартанцям», яким довелося вмирати у своїй гімназії, де ще не стерто з дошки їхні вправи? Може, саме про те, що війна — це не місце для честі, але місце для смерті. Чи скаліченого життя, у якому ніколи вже не буде безтурботної радості.

І Василь Биков, і Генріх Белль висловлюють одну думку: війна — це не іграшка в солдатиків, а велика біда. Війна — це кінець цивілізації, чим би не ви­правдовували ту війну військові й політики. Добре, що вона скінчилася. І тепер з різних боків звучать однаково рішуче слова протесту проти війни. Саме так у єдиному контексті сприймається творчість білоруса В. Викова та німця Генрі­ха Белля.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 27 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017