Среда, 18 Октябрь 2017, 22:24
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 34
Гостей: 34
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 11 клас Добавить сочинение

Втілення рис постмодернізму у новелі М. Павича «Дамаскін»

Новела «Дамаскін» входить до збірки оповідань «Скляний равлик», виданої 1998 року. Вона має цікаву помітку щодо призначення: новела для комп’ютера та теслярського циркуля. Для постмодерністського твору характерним є незбіг або принаймні неповний збіг назви й головної думки твору. Для новели «Да­маскін» це також характерно. З людиною, яку звали Дамаскін, читач зустріча­ється лише у другому розділі «Обід». Однак і перша частина «Зодчі» пов’язана з цією розповіддю. Щоправда, цей зв’язок не тільки й не завжди зовнішньо кон­кретний. Йшлося про ХУІП століття — час, котрий дав світові найбільше від­криттів, чи не найбільше геніїв науки й культури. Тоді 800 Йованів прийшли на землі слов’янські, аби побудувати нові будинки й храми. На їхньому прапорі був зображений теслярський циркуль. З одного боку, звичайний інструмент, а з іншого, як переконаємося, своєрідний символ виміру шляху, відстаней люд­ського життя, а може й напрямів. Можливі варіанти, як це характерне для пост­модерністського твору. У розділі «Обід» розповідається саме про те, як один із шляхетних панів — Ніколич фон Рудна — вирішив запросити двох зодчих для побудування будинку й храму, адже мав юну дочку Атіллію, яку мріяв видати за­між як годиться, придбавши для неї маєток і побудувавши все необхідне. Але на цьому побутовість розповіді ніби закінчується. Адже фігури зодчих символічні. Іоанн Дамаскін, названий так на честь того, хто будував у людських душах, умів гарно будувати будин^, а Іоанн Лествичник названий на честь того, що буду­вав драбину до неба. Йому добре вдавалися храми. І обидва погодилися будува­ти там, де дме лише один вітер. Цікавою є розмова, що відбулася між Атіллією

 

й Дамаскіним. Запросивши його до своєї кімнати, де посередині стояв великий рояль, а в кріслі дрімав хорт, вона заграла йому, а тоді розповіла, що не грає, а просто музикою поливає квіти під вікном. У неї було своє відчуття світу. Ро­зуміючи, що серцем усього є любов, вона сказала Дамаскіну, що знає: щось во­лодіє даром любити нас, а щось — ні: музика, пісня, будинки, книги. Дім, вва­жала вона, — це листування будівника з пожильцями. Воно може бути діловим, може бути схожим на листування господаря з невільником чи полоненого з його наглядачем. Вона забажала, аби Дамаскін побудував для неї палац, схожий на любовні листи. Адже кохати треба вчитися, щоразу крадучи в себе час на лю­бов. Цей текст передував першому перехрестю. Що таке перехрестя? Це те міс­це тексту, де автор, який сподівається на нелінійне прочитання тексту, вперше пропонує читачеві вибрати, яку главу читати спочатку — «Третій храм» чи «Па­лац». Це характерна риса постмодернізму — можливість варіантів як прочитан­ня, так і сприйняття, асоціацій, співтворчості. Розділ «Третій храм» називається так через те, що Іоанн Лествичник запропонував три креслення храму: зелений зі самшиту, що буде посаджений під вікнами й тягнутиметься до сонця так само, як мурований кам’яний храм жовтого креслення. А от про фіолетове креслення спочатку не говориться нічого. Але це був храм духовного. Адже коли Ніколич у чомусь десь завинив, саме фіолетовий храм спричинився до того, що перестав рости самшит і будуватися кам’яний храм. Дамаскін указав, що саме фіолетовий храм зодчий будує на небі. Так світ речей, світ людини і світ духовного, боже- ственого сплелися в людині, яка має звіряти свої вчинки з совістю, спокутувати, вимолювати прощення, якщо винна. Без цього нічого не побудуєш. Чи не задля цієї думки писався твір?

Храм був недобудований, як і палац, через нерозуміння Ніколичем внутріш­ніх рушійних сил усього, що відбувалося. Але для його дочки Атіллії це було під силу. Вона вміла бачити й розуміти тонкіше. Втративши обох зодчих, вона опи­нилася перед загадкою, а читач на другому перехресті. Ні про що не здогадую­чись, він має вибрати, який розділ буде кінцівкою — «їдальня» чи «Спальня». Повторюваність, історичні й літературні алюзії, так само як національні риси ментальності, — це все особливості постмодернізму, втілені в новелі «Дамас­кін». Двозначність, двоплановість, яка дозволяє сприймати текст чи як послі­довність зовнішніх дій героїв, чи як сукупність дій та ідей, інтелектуального на­повнення, — це теж риса постмодернізму у новелі. Та й мотив подорожі, у якій алегорія пошуків свого шляху, — теж одна з характерних рис постмодернізму.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 11 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 34 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017