Вторник, 23 Май 2017, 05:17
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 11
Гостей: 11
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » Твори 7-10 клас Добавить сочинение

«ЧОРНА РАДА» П. КУЛІША ТА її ДЖЕРЕЛА.

Історичний роман «Чорна рада» — хроніка 1663 р.» Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко — вірші «Три літа», а Микола Костомаров — ґрунтовне дослід¬ження з історії України «Богдан Хмельницький». Куліш писав текст водночас російською і українською мовами. Окреме видання з'явилося аж 1857 році. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. «Я вже в другий раз читаю «Чорну раду» Куліша, і як прочитаю, то на¬пишу йому прездоровенний мадригал», — писав він, повертаючись із заслання. Безперечно, роман Куліша був значною подією.

Відомо, що джерельною основою «Чорної ради», як і низки віршів «Три літа», як і монографії «Богдан Хмельницький», є козацькі літописи XVII — XVIII століть. Зокрема, Кулішів роман на одній із найвидат- ніших історико-літературних пам'яток і водночас най-достовірніших історичних джерел XVII століття — на «Літописі Самовидця», про що й сам Куліш признаєть¬ся в епілозі.

В основу романа також покладено козацький літо¬пис Григорія Граб'янки про події в Україні 1663 року. Навіть прототипом одного з героїв^юмана — полковни¬ка Івана Шрама — був реальний історичний персонаж, полковник Іван Попович.

Звернення Куліша до історії-рідного народу не ви¬падкове.

Ідеї національного відродження» народності і демо¬кратизму, що панували в середовищі патріотично настроє¬ної української громадськості, грунтувались на історич¬ному матеріалі та фольклорній стихії. Другим важливим чинником став романтизм, характерною рисою якого було звернення до історичного минулого. На початку XIX століття твори на історичну тему переважали в по¬етичному жанрі. Тому художнє втілення тем та образів української історії, зокрема козацької доби, в жанрі роману було актуальним завданням нашого письменства.

В основу сюжету роману автор поклав літописне опо¬відання про історичні події «чорної» ради, яка відбула¬ся 17 і 18 червня 1663 р. на околиці Ніжина. Внаслідок несприятливих для України суспільно-політичних об¬ставин після смерті Б. Хмельницького почався розкол єдиної політичної цілості України — на Правобережжя і Лівобережжя. На Правобережжі, яке залишилось під зверхністю Польщі, гетьманував Павло Тетеря, На Ліво-бережжі, яке, всупереч Переяславській угоді 1654 р., підпорядкувала собі Росія, точилася гостра боротьба між кількома претендентами на булаву. Кошовому отаманові Івану Брюховецькому, завдяки підтримці царської адмі¬ністрації і за допомогою демагогічних обіцянок, вдало¬ся схилити на свій бік Запоріжжя, козацьку чернь і низи суспільства і на чорній раді «доскочити булави». Так розгорілося полум'я соціальної ненависті, грабун¬ку, вбивств значніших козаків: Якима Сомка, Василя Золотаренка та кількох інших полковників було стра¬чено, чимало старшини заслали до Сибіру. На тлі таких історичних подій розгортається романтичне кохання героїв роману Петра Шраменка і Лесі Череванівни.

П. Куліш, прихильний до городових козаків, водно¬час негативно характеризує політичну роль Запоріжжя. Воно, як вважає автор, стало історичним анахронізмом і перетворилося на джерело соціальних зворушень, що зсередини підривало незміцнілу молоду українську дер¬жавність:

«Тепер хто йде на Запоріжжя? Або голтіпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там, окаянні, в Січі да тілько п'янствують». Проте Куліш не відмовляє січовим братчикам в патріотизмі, хоробрості, здатності до самопожертви, побратимства, за які вони «припада¬ли до душі всякому» українцеві.

Змальовуючи детально картину чорної ради, Куліш довіряє Самовидцеві як свідкові, єдиному літописцеві й сучасникові, що зобразив її до дрібниць. Романіст не наслідує дослівно літопису, а творчо трансформує його ідеї та образи. Фрагментами, генетично пов'язаними з козацькими літописами, наскрізь перейняте художнє полотно «Чорної ради»: від зображення становища укра¬їнського суспільства напередодні національно-визвольної війни і до останнього розділу роману (страта Сомка і смерть Шрама).

Таке використання джерел було природне для дав¬нього українського письменства. Про нього свідчать і творчість Т. Г. Шевченка, М. Костомарова, І. Нечуя-Ле- вицького, І. Франка, Лесі Українки та інших худож¬ників слова.

Значення українського літописання і його вплив на історію і літературу відзначали І. Франко і М. Грушев- ський. А. П. Куліш, як зазначив ряд літературознавчих робіт, у написанні свого роману теж користувався кілько¬ма літописними джерелами. 

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: Твори 7-10 клас | Добавил: Admin (17 Январь 2012) | Просмотров: 1566 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017