Василь Стефаник дуже любив дітей. Дітям він при¬святив найліричніші свої твори — новели «Новина», «Катруся», «Кленові листки».
Родинні драми, зумовлені соціальними причинами, відображені в новелі «Кленові листки». Головна дійова особа — заробітчанин Іван. Його дружина народжує чет¬верту дитину, а сама тяжко хворіє. Ввечері батько по¬кликав кумів, пригощає їх і скаржиться на свою долю, на дітей. Щоб вижити, Іван змушений каторжно труди¬тися, бо треба годувати
Стефаник гостро реагував на еміграцію селян, яких гнали за океан безземелля, злидні, безнадія. Це спосте¬рігав Стефаник у своєму Русові. Еміграція поставала перед письменником як трагедія народу. Стефаник на¬магався якось полегшити переїзд емігрантів. Під впли¬вом цих подій у «Громадському голосі» (1899) з'являєть¬ся гостра критична стаття «Для дітей». Вслід за статтею в «Літературно-науковому віснику» з'явилась новела «Камінний хрест». Це був єдиний твір письменника, присвячений темі еміграції- В основу новели покладено справжній факт з життя Штефана Дідуха, в новелі це — Іван Дідух. Але в своєму герої Стефаник уособив долю багатьох тисяч емігрантів.....смотреть дальше
...У новелах Василя Стефаника не промайнуть зако¬вані в лати лицарі і не схрестять зброю в смертельному герці, не зустрінуться чарівні мавки і феї. Не про народ¬них героїв-богатирів України, що ударом кулака збива¬ють дикого степового коня, носять при боці двопудові шаблюки і стинають ними голови ворогам, розповідає Василь Стефаник.
Кожна його новела — це картина трагедії селянського життя, трагедії разючої бідності, безнадійної самотності, невимовної туги від розлуки з рідною землею й світ, повний смутку і водночас несказанної краси та любові до людини, входить в серце і дає спокою, ятрить болем
Ми знаємо тепер, хто був той «людський хлопець», що зачарував своєю грою, а далі й закохав у себе дочку лісу, ніжну красуню Мавку. То — Лукаш, син простої селянки-вдови, небіж доброго і мудрого дядька Лева. У драмі не подано передісторії Лукаша, бо в цьому не було потреби. Початок його життя в творі співпадає з пер¬шими кроками від дитинства до юності. Він з'являєть¬ся біля лісового озера одного святкового дня на ранній провесні в супроводі свого дядька. Вся істота Лукаша, як і природа навкруги, переживала ту прекрасну пору цвітіння, коли серце переповнене мріями про щастя, а весь світ здається невимовно прекрасним. Хочеться жити і славити життя. І Лукаш славить його ніжним співом сопілки, яку він щойно вирізав і змайстрував у при-озерних очеретяних зарослях.....смотреть дальше
Леся Українка — Лариса Петрівна Косач — взяла собі псевдонімом назву своєї багатостраждальної Бать¬ківщини. Сучасники називали її «чи не єдиним чолові¬ком на всю соборну Україну». Вона мала могутній і різнобічний талант: перекладач, критик, публіцист, фольклорист. Творчість її — одна з вершин розвитку художньої і політичної свідомості українського народу, яскраве явище нашого сьогоднішнього духовного життя.....смотреть дальше
Світова література не знає іншої драми такого роду, котра б за глибиною думки, яскравістю образів, повно¬тою відтворення єдності людини і природи рівнялася з «Лісовою піснею».
«...Пісню складу в твою честь, ясну, голосну і бар¬висту»,— писала Леся Українка, звертаючись до Украї¬ни. І вона склала таку пісню,
Це драма-феєрія, підґрунтям якої була фольклорна основа. Поетеса змальовує казкові образи такими, як вигадала людська фантазія, але водночас вони пройшли шлях авторської трансформації і поетизації.
Леся Українка жила і творила в часи, коли Україна несла на собі подвійний соціальний та національний гніт від царської Росії. Але суспільна і моральна задуха не кинули поетесу ні в сльозливий розпач, ні в лоно ідилій та «щасливих небилиць», ні в містику «надхмарних висот», куди кликали в своїх маніфестах українські де¬каденти.
Уже в ранніх своїх віршах вона заперечувала пасив¬ну тугу багатьох своїх сучасників, що, схиливши в журбі голову, марно нарікали на долю, чекаючи тих часів, коли самі «спадуть кайдани». Леся Українка шукала свого активного місця поета в складних життєвих ситуаціях, в боротьбі за кращу долю свого народу і батьківщини. #кою ж мусить бути місія поета?
Драматична поема Лесі Українки «Бояриня» нале¬жить до тих творів, які донедавна були невідомі чита¬чеві. І це не дивно, бо вперше побачла світ 1914 році, вже по смерті письменниці. «Бояриня» була видана окре¬мими виданнями 1918 і 1923 років, а відтак аж до 1989 року не тільки не виходила друком, а й згадки про неї не було ні в оглядових статтях, ні в солідних літера¬турознавчих монографіях, та й академічні історії україн¬ської літератури обходили мовчанкою існування цього твору у творчому доробку Лесі Українки. Тільки в 20- 30-ті роки, в часи другої хвилі національного відрод¬ження, з'являються поодинокі статті, а потім — мов¬чанка, що пояснюється дуже просто: твір присвячений драматичним подіям національної історії — добі Руїни з усіма її конфліктами й суперечностями, і ширше — драматичним проблемам українського національного буття. В епоху «розквіту» соціалізму, злиття націй в єдину національну спільність, будь-яка згадка про на¬ціональну своєрідність, не кажучи вже про національну окремішність, розцінювалась як крамольна і каралась якнайжорстокіше. Тож видавнича і літературознавча історія «Боярині» зрозуміла без особливого коментаря.....смотреть дальше
Леся Українка — видатна українська письменниця: поетеса-лірик, драматург, талановитий прозаїк, також перекладач, літературний критик, музикознавець, істо¬рик. Про життя Лесі Українки писало багато письмен¬ників, але найбільшу увагу привертає до себе роман Миколи Олійника «Дочка Прометея».
Найвидатнішим драматичним твором Лесі Україн¬ки, справжнім шедевром української і світової літера¬тури стала драма-феєрія «Лісова пісня». В п'єсі оспі¬вується духовне багатство рідного народу, стверджується перемога добра і краси в людському живті-
За порівняно невеликий проміжок часу — трохи більше як десять років — Леся Українка написала по¬над 20 драматичних творів, що стали новим явищем в українській літературі. До того часу на Україні перева¬жала соціально-побутова драма, і поява проблемної філософської та психологічної драми в її різноманітних формах (драматичний діалог, драматична поема, фан¬тастична драма), започаткованих Лесею, свідчила про величезний талант письменниці.....смотреть дальше
Виняткове місце у творчості Лесі Українки, як і в усій українській літературі початку XX століття, по¬сідає «Лісова пісня». 25 липня 1911 року в Кутаїсі була дописана остання сторінка цієї драми, твору, який по праву вважається одним з найвищих мистецьких досяг-нень поетеси.
Центральним образом «Лісової пісні» є образ Мавки. Народжена багатою фантазією українського народу, ви¬ношена в думках і серці протягом багатьох років геніаль¬ною українською поетесою, лісова красуня Мавка здобу¬ла безсмертя. Адже вона втілює ідеали гармонійної людини, вічного людського хисту, краси, несе людству оте Лесине, «що не вмирає».
Роман П. Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це перший соціально-психологіч¬ний роман української літератури. Він піднімав безліч актуальних на той час питань. Проблема становища жінки в тогочасному суспільстві — одна з них. Образи жінок в романі трагічні, безрадісні.
Неймовірні злидні обсідали жінку протягом усього жит^- тя, гризли, переслідували її, як власна тінь.
Обманута, покинута двожоном Іваном Вареником, без землі, без хліба, в убогій хатині край села, «замужня вдова» ще кріпосницькими соціальними умовами була засуждена на голодне животіння і тяжке страждання, хоч формально вона була не кріпачкою. Становище її підкреслюється характерними епітетами: «біднота не¬сказанна, злидні невилазні!», «неодрадне життя». Пов¬не уявлення про нестатки Мотриної родини досягається застосуванням прийому опису речей, одягу, хати, об¬становки в ній, тощо.
Загальновідомо, що роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це перший в українській літературі соціаль¬но-психологічний роман. Психологічні конфлікти ста¬ли у ньому предметом спеціального осмислення. Панас Мирний та Іван Білик досліджують їх майстерно і з на¬лежною повнотою, бо становлять сутність і силу цього твору.
Внутрішній світ героя, його психічний стан поясню¬ються у творі двома основними чинниками: соціальни¬ми умовами буття й відповідно сформованими в цих умовах рисами характеру і рисами успадкованими, пе¬реданими генетично.
Змальовуючи життєвий шлях Чіпки, автори доби¬рають такі ситуації та епізоди, які, обумовлюючи по¬ведінку
У 1871 році П.Мирний подорожує по Полтавщині, знайомиться з життям селянства. На основі цих спо¬стережень у 1874 році виходить нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадячого». Під час подорожі Мирний зна¬йомиться з хлопчиком-візником, який розповідає йому про Василя Гнидку, що вирізав сім'ю заможного коза¬ка і був засуджений до каторжних робіт. Письменник розуміє, що Гнидка — безталанна дитина свого віку, скалічений виводок свого побуту. Водночас він бачить, що народ не стільки звинувачує розбійника, скільки співчуває йому, як нещасливцю, доля якого понівече¬на суспільними ....смотреть дальше
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — один з найвизначніших творів української реалістичної літера¬тури, її перший соціально-психологічний роман. В ньо¬му відображено життя пореформеного села і соціальні зрушення, що сталися у цей період.
У центрі роману — Чіпка Варениченко — один з найяскравіших типів української реалістичної літера¬тури.
