В українській дожовтневій літературі творчість Па¬наса Мирного посідає одне з чільних місць. Літературу П.Мирний розцінював як могутній засіб боротьби проти соціального гноблення. На його думку, художник, його твори мають активно втручатися в життя, викривати ворожі, підступні дії панівних класів, натомість малю¬вати світлий ідеал майбутнього. Письменник пробував свої сили у віршуванні, драматургії, прозі.
У романі відображені зрушення, які сталися на Укра¬їні після реформи 1861 року, піддано гострій критиці феодально-кріпосницьке і буржуазне суспільство.
Поміщицька верства в повісті представлена образа¬ми старої пані, молодої панночки, полковника, пана полкового лікаря, епізодичних гостей. Усі вони не ма¬ють власного імені. Письменниця не вдається до деталь¬ної характеристики панів, змалювавши їх загально як типових експлуататорів, що викликають своїм звіропо¬дібним нутром лише відразу й спротив. Але письмен¬ниця зображає цю соціальну верству детально, із залу¬ченням різних виражальних засобів: характеристики оповідача, самохарактеристики, характеристики інши-ми персонажами, розкриттям основних рис вдачі, тощо.....смотреть дальше
І.С.Нечуй-Левицький збагатив нашу літературу творами про українську старовину, детально змальо¬вуючи українську природу, звичаї і побут селян, тра¬диції українців, їхні повсякденні справи.
Послідовна розповідь про життя Кайдашів допома¬гає відтворити в уяві селянську садибу: хату, стайню, хлів повітку, город, садок, леваду. Автор добре знає життя селян, майстерно відображає деталі оселі.
Загальновизнано, що гумор — «одна з насильні- ших, найцікавіших особливостей» таланту І. Нечуя- Левицького. Найвиразніше, найколоритніше ця риса творчого стилю письменника виявилася в його повісті «Кайдашева сім'я». Нечуй-Левицький зумів підміти¬ти й передати найхарактерніше в народному харак¬тері, зокрема, погляд на життя з усмішкою, гуморис¬тично-іронічне ставлення до складнощів життя.....смотреть дальше
Найбільшим творчим досягненням І. Нечуя-Левиць- кого є повість «Микола Джеря». У ній письменник дає зразок антикріпосницької соціально-побутової повісті й разом з тим створює широкі картини поневірянь заробітчан, що стають найманими робітниками на фаб-риках та в артілях. Нечуй-Левицький показує такі по¬хмурі явища суспільного життя, які почасти стали над¬банням історії: ворожість, навіть ненависть, що проймала всі стосунки панів і селян; деспотизм панів, які усві¬домлюють свою силу і владу, і беззахисне становище селян.....смотреть дальше
За своє життя Нечуй-Левицький написав понад 50 літературних творів, у яких змалював життя майже всіх верств тогочасного українського суспільства. Його та¬лант найповніше виявився у творах про селянське жит¬тя. У повісті «Кайдашева сім'я» він намалював широку реалістичну картину життя українського села другої половини XIX століття. Творчість письменника — це художня енциклопедія народного життя, в якій май-стерно змальовано галерею народних типів, що в сукуп¬ності творять обличчя українського народу в найрізно¬манітніших його виявах.....смотреть дальше
Одне з найпочесніших місць в українській літера¬турі належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому. Зі сторінок його творів ми дізнаємось про життя того¬часного села, про звичаї народу, про безліч людських
характерів, сплетіння яких і породжує живу тканин його романів і повістей.
В повісті «Кайдашева сім'я» розповідається про ро¬дину Омелька Кайдаша та звичаї
В історію української літератури І. С. Нечуй-Левиць- кий увійшов як вдумливий спостерігач народного жит¬тя, талановитий письменник, що зачаровував читачів яскравою образністю, багатобарвністю художньої паліт¬ри, широтою творчих шукань.
_ Одна із кращих повістей Нечуя-Левицького — «Кайда- шева сім'я». Автор, далекий від ідеалізації селян, прав¬диво показує індивідуалізм, забобонність, заздрість, вза¬ємну ворожнечу, що виникають через безвихідь становища селян — бідних, на порозі злиднів. І
Життя і творчість П. Грабовського є яскравим при¬кладом служіння народові, відданості своїм ідеалам.
Основну частину спадщини П. А. Грабовського ста¬новлять поетичні твори. Пристрасна глибокоідейна творчість поета була складовою частиною його подвигу і йшла в одному руслі з натхненним словом І. Франка та Лесі Українки. В один табір із цими визначними по¬статями Грабовського ставили не лише громадянськ мотиви, а й висока мистецька довершеність його творів.
Боротьба за народне визволення і народне щастя — зміст всієї творчості П.А.Грабовського.
Я не літав в надзоряні країни, А все державсь бездольної землі; Боровся я за щастя для людини, За світло в чорній млі,-
так характеризує сам поет своє покликання у вірші «Смієшся ти, але спитатись треба...»
У поезії Грабовського оспівується борець-революці- онер, якого не можуть звернути з обраного шляху ніякі ^уки і переслідування. Наче перегукуючись із словами Франкових каменярів, які знають, що щастя, за яке вони ведуть боротьбу, здобудуть тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші «Думка тюремна» пише:
В історію української літератури Павло Грабовсь- кий увійшов як поет-борець, публіцист і критик, про¬пагандист світової літератури, співець дружби народів, істинний гуманіст. Письменник захоплювався народ¬ними піснями, високо цінив їх глибокий зміст, поетич¬ну красу. Вони були головним джерелом творчості по¬ета. Вся літературна діяльність Грабовського нерозривно пов'язана з життям трудящих. Грабовський виступав проти тих літераторів, які оспівували одну тільки при¬роду, кохання, відвертали увагу трудящих від злобо¬денних питань життя. Головне завдання поета, — вва¬жав Грабовський, — зображувати життя й боротьбу народу.....смотреть дальше
Історичний роман «Чорна рада» — хроніка 1663 р.» Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко — вірші «Три літа», а Микола Костомаров — ґрунтовне дослід¬ження з історії України «Богдан Хмельницький». Куліш писав текст водночас російською і українською мовами. Окреме видання з'явилося аж 1857 році. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. «Я вже в другий раз читаю «Чорну раду» Куліша, і як прочитаю, то на¬пишу йому прездоровенний мадригал», — писав він, повертаючись із заслання. Безперечно, роман Куліша був значною подією.....смотреть дальше
Соціально-історичний роман «Чорна рада» П. Кулі- ша вийшов друком у 1857 році і одразу завоював щиру симпатію читачів, зокрема таких, як Т. Шевченко, а згодом І.Франко. Показово, що започаткувавши собою традицію великого прозового жанру, твір П. Куліша одразу здобув таку високу оцінку критики.....смотреть дальше
Читаючи роман, ми сприймаємо реальність через світогляд Куліша — носія ментальності щирого україн¬ця. Ми відчуваємо, як болить авторові кожна історична помилка, який тягар всенародної вини він бере на свої плечі.
Символом деградації козацької епохи для Куліша була Велика Руїна. Її зловісність, метастазне проник¬нення через роки в нові часи лякало письменника тим більше, що він, людина енциклопедичних знань, перед¬бачав, що повстанці або їх онуки самі в майбутньому займуть місця тиранів і в гнобленні не поступляться їм.
Ярема Галайда, хоч не історична особа, але існував насправді. Це засвідчують записані народні перекази та пісні. Сам Шевченко в «Передмові» до поеми пише: «Галайда уполовину видуманий». Що значить «уполо¬вину»? Шевченкознавці пояснюють це ось як: «Це тре¬ба розуміти так, що «видумана» поетом любовна сю¬жетна лінія Яреми-Оксани, а не самий герой поеми».
